• Українська
  • Русский

З’явився оригінальний текст відомого вірша Тичини, який радянська цензура переписала під себе

Знаменитий український поет Павло Тичина написав 1943 року вірш “Я утверждаюсь”. Вірші були написані в роки Великої Вітчизняної війни, і довгі роки вважалися одним із найкращих творів Павла Тичини. “Я утверждаюсь” вивчають у школах.

Але, виявляється, за радянських часів деякі слова та рядки цього вірша було змінено.

Оригінальний тест вірша Павла Тичини “Я утверждаюсь” опублікував на своїй сторінці у Facebook третій президент України Віктор Ющенко.

“Це оригінал, який “радянська” цензура переписала на свій лад. Наприклад, замість “незламних українців” були “червоні українці”. Замість “Московіє” – “Тевтоніє” і таке інше. Вони хотіли вбити в нас нашу державу, наш дух і совість”, – пояснив Віктор Ющенко.

Він опублікував оригінальний текст вірша та наголосив, що слова Павла Тичині досі актуальні – “аж холоне кров”.

З'явився оригінальний текст відомого вірша Тичини, який радянська цензура переписала під себе

Фото: Павло Тичина

Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!

Ти думала — тобою весь з’їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила,
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.

Сини мої, незламні українці,
я буду Вас за подвиг прославлять,— ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!

На слобожанських нивах, на подільських, на Чорнім морі
я прошу, молю! — вбивайте ворогів,
злодюг кремлівських, вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця!
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!

І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…

І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.

Кремлівська гнидь, тремти!
Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Павло Тычина

intense_post_subtitle:
intense_post_single_template:
intense_featured_gallery:
intense_featured_image_type:
standard
intense_image_shadow:
null
intense_hover_effect_type:
null
intense_hover_effect:
0
intense_featured_audio_url:
intense_featured_video_type:
intense_featured_color:
Tagged under

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *