Як школа “інфікує” пороками і особистісними рисами раба

Традиційна класно-урочна школа – головна загроза існування сучасної цивілізації, людства в цілому.

Абсурд? Маячня? Шизофренія?

Дозвольте довести, що це не так.

Для цього поставлю декілька питань. Відповіді на них буду давати я, але певен, що ви зі мною погодитесь.

Питання 1. Від кого чи від чого виходять сьогодні основні загрози для людства?

Відповідь: від самої людини.

Глобальні та локальні загрози: екологічні, техногенні, кліматичні, енергетичні, політичні, продуктові, економічні, природно-ресурсні – з наростаючою агресивністю насуваються на людство.

Нікуди не зникла й загроза ядерної війни.

Все це поглиблюється з незупинним ростом народонаселення Земної кулі.

Якщо проаналізувати будь-яку проблему, яка загрожує людству, незалежно від її масштабів і характеру, то стає цілком очевидним: першопричина цієї загрози є самі люди.

Питання 2. Від кого саме з людей виходять ці загрози, ці небезпеки?

Відповідь: від усіх людей.

У тому числі від мене і від вас.

Питання 3. Яку ж небезпеку людству несемо ми?

Відповідь: ми всі є носіями агресивної гордині й боягузливої байдужості.

Будемо відвертими (хоча б перед собою!) – ми не здатні виявляти необхідну  активність, не здатні рішуче діяти, об’єднуватися, щоб захищати загальнолюдські цінності, відстоювати справедливість.

Ми переповнені різним вадами, які опутали нам руки, ноги, заморозили наші відчуття і розум.

Питання 4. Як вдалося “інфікувати” всіх нас, кожну людину, цим синдромом безволля й байдужості?

Відповідь: за допомогою класно-урочної школи в якій ми провели роки нашого дитинства і підлітковості, коли наші особистості активно формувалися.

Класно-урочна система “царює” сьогодні у всіх країнах світу. Відмінностей між школами різних країн майже немає, вони тільки у дрібницях.

В головному всі школи у світу однакові:

• діти “розірвані” на початкову, середню і старшу школи;
• всі учні згруповані в одновікові “резервації”-класи;
• всі школярі у класі навчаються за однаковими програмами і підручниками;
• всі учні у класі навчаються в одному темпі;
• через рік діти автоматично переходять на клас вище;
• всіма процесами керують учителя;
• кожен шкільний день поділений на “порції”-уроки;
• на кожному уроці вивчається тільки один навчальний предмет;
• результати навчальної діяльності учнів оцінюють вчителя тощо.

А тепер згадаємо, що класно-урочна система сформувалася ще за часів феодальних, тоталітарних держав, десь 400 років тому.

Прочитайте праці геніального Я.А.Коменського (1592-1670 рр.) і переконайтесь, що класно-урочна школа з того часу зовсім не змінилася.

Тобто, школа залишилась такою ж, як і в епоху феодальних, тоталітарних, авторитарних держав.

Класно-урочна система, яка сьогодні панує в усіх школах світу, включаючи найбільш демократичні країни, прийшла до нас з епохи узаконеного рабства.

Сьогодні загальноосвітні школи готують громадян для тоталітарної рабовласницької держави. Тобто, школи сьогодні формують людей-рабів.

Хоче того людина чи ні, але за багато років її перебування у школі, коли вона була дитиною, підлітком, юнаком або дівчиною, і коли її особистість активно формувалась, – її “інфікували” пороками і особистісними рисами раба.

Це досягається не стільки тим, “що” дають опановувати у школі, скільки тим, “як”цей процес організовано.

В учня сьогодні немає можливості хоча б що-небудь обирати у школі: “ні що”, “ні скільки”, “ні коли”, “ні як довго”, “ні з ким”, “ні у кого” “ні чому”, “ні за допомогою чого”, “ні з якою інтенсивністю” він може вчитися.

Як наслідок, люди (практично все народонаселення Земної кулі) після проходження крізь “жорнова” класно-урочної системи:

• НЕ здатні протистояти гордині і жадібності своїх правителів;
• НЕ здатні дати відсіч націоналістичному або релігійному екстремізму своїх співвітчизників, якщо самі не стали носіям цих “інфекцій”;
• НЕ здатні подолати свою байдужість або боягузливість, щоб піднятись на захист моральних, культурних, історичних або інших цінностей, ідеалів, якщо ці ідеали якимось дивним чином проросли в їх душах, всупереч “напалму” класно-урочної системи;
• НЕ здатні ні інтелектуально, ні морально творити, будувати майбутнє, оскільки привчені бути мовчазними виконавцями чужої волі;
• НЕ здатні розірвати “кайдани” давно застарілих традицій, вигаданих фобій і забобонів, що “крадуть” у них їх свободи і гідність тощо.

Вдивіться у випускників сучасних класно-урочних шкіл, і ви побачите у них “метастази” цих пороків.

І якщо комусь вдається уникнути повного “інфікування”, то тільки в силу якихось випадкових обставин, які, як правило, знаходяться поза школою і поза її впливом.

На зорі свого становлення у 17 сторіччі класно-урочна школа грала прогресивну роль у цивілізаційних процесах.

Але в епоху активного переходу від феодалізму до капіталізму у першій половині 19 сторіччя (десь 150-200 років тому), коли йшло звільнення людства від рабства, коли активно оновлювалися усі суспільні відношення, повинна була відбутися і заміна класно-урочної системи на якісно іншу.

Але цього не сталося.

Суспільство кардинально змінювалося, а найважливіша суспільна інституція – школа, залишалася незмінною.

Я переконаний, що якби перехід до капіталізму в 19 столітті супроводжувався переходом шкіл від класно-урочної системи до адекватної новому суспільству моделі школи, то перші дві світові війни (та і вся решта війн) у 20 сторіччі вже були б неможливі.

Зараз класно-урочна система все ще владарює у школах практично всіх країн світу. А це значить, що людству продовжують загрожувати і локальні, і глобальні катастрофи, і ця небезпека буде зростати.

Необхідна принципово нова модель школи. Замість класно-урочної системи потрібна якісно інша навчально-виховна система.

Неодноразові спроби покращити класно-урочну систему ні до чого не призводили. Потрібні принципово інші підходи.

Треба поспішити. Терміново необхідно розпочати інтенсивний пошук нової системи. Від того як швидко вона буде винайдена і створена, а потім масово розповсюджена – залежить все.

Георгій Кандибур, УП. Життя