У ЧОМУ «КОРІНЬ ЗЛА»?
Проблема перша: ВЗАЄМНА КРИТИКА
Вчителі часто критикують батьків своїх учнів, роблячи передчасні висновки («не так виховали», «не те одягли», «не навчили»). Батьки, у свою чергу, критикують вчителів, грунтуючись на відгуках своїх дітей. На питання: «Що ви вчили сьогодні?» – зазвичай йде відповідь: «Нічого». Іноді діти звинувачують вчителів у тому, що вони несправедливі і упереджені.
В результаті батьки і вчителі постійно осуджують один одного, а джерелом служать діти, які, варто визнати, часто переслідують власні інтереси. Не можна також забувати і про маніпулювання, коли учень переслідує власний інтерес, налаштовуючи вчителя і батьків один проти одного. Втім, більшість дітей все ж хочуть бачити своїх батьків і вчителів такими, які поважають один одного.
Проблема друга: ПЕРЕКЛАДАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Коли вчитель не справляється з учнем, розчарований у ньому або сердиться на нього, він прагне «умити руки» і перекласти всю відповідальність на батьків. Звучать фрази: «Робіть же з ним що-небудь!»; «Спочатку виховайте, а потім в школу приводьте!»; «Таким дітям не місце в школі!».
Заради справедливості відзначимо, що і батьки бувають не кращими, вважаючи, що їх справа – нагодувати і одягнути, а виховувати повинна школа. Такі батьки звинувачують вчителів і в поганій успішності своєї дитини, і в неадекватній поведінці, і в невмінні будувати стосунки з іншими учнями. І такі батьки вимагають змін у поведінці дитини від учителя.
Коли батьки і вчителі звинувачують один одного і пред’являють необгрунтовані вимоги, то страждає, в першу чергу, дитина.
ЗАГАЛЬНА МЕТА
Потрібно згадати про те, що у батьків і вчителів – одна і та ж мета. І в цьому полягає вирішення проблеми. Обидва хочуть кращого для дітей. І вплутувати їх у конфлікти неправильно. Проблему повинні вирішити дорослі. Для початку потрібна щира та відверта розмова, що повністю виключає закиди і нападки один на одного.
ДІЇ ВЧИТЕЛЯ
Гарний початок – половина справи. На початку року вчитель може зателефонувати батькам учнів свого класу і запропонувати влаштувати збори, щоб познайомитися ближче, поспілкуватися і покласти початок позитивному спілкуванню.
Приклад розмови: «Добрий день. Мене звуть … Я вчитель вашого сина (дочки). Дзвоню повідомити вам, що дуже радий (рада) бачити … (ім’я учня) в своєму класі, і якщо у вас виникнуть якісь запитання або знадобиться моя допомога, то завжди звертайтеся».
Учитель, задаючи від самого початку ввічливий і доброзичливий тон, приверне до себе батьків і покаже їм, що про їхню дитину насправді турбуються.
Хваліть за будь-які успіхи. Вчителю варто завжди хвалити своїх учнів за будь-які успіхи і розповідати про це батькам. Добре слово завжди приємне, і від цього виграють всі: у учня з’явиться мотивація вчитися ще краще, батьки – пишатимуться своєю дитиною, а вчитель за допомогою свого професійного підходу ще більше вдосконалить процес комунікації.
У той же час не варто зациклюватися на негативних моментах і, тим більше, роздувати їх. Якщо щось у учня пішло не так, «шепніть» про це батькам, запропонувавши допомогу або давши пораду, як ситуацію виправити.
ДІЇ БАТЬКІВ
Батьки повинні допомагати педагогу. Дуже важливо тримати вчителя в курсі ситуацій, які відбуваються вдома і можуть впливати на поведінку дитини. Сімейні обставини, хвороба, зміни в житті – якщо педагог буде розуміти ситуацію, то зможе знайти до дитини підхід і проявити до неї особливу увагу. Якщо ж навпаки – вчитель не розуміє, в чому причина поганої поведінки або поганого настрою, і може з необережності тільки погіршити ситуацію.
Щирість дуже важлива. Якщо батьки бачать, що з дитиною відбувається щось незвичайне – у неї зникло бажання ходити в школу, вона протестує, скаржиться, поводиться зухвало, то в першу чергу на одкровення потрібно викликати її. І потім вже з отриманою інформацією йти до вчителя, щоб вирішити проблему.
КОМАНДНА РОБОТА
Отже, перше, що потрібно робити – припинити взаємну критику і спроби перекладати один на одного відповідальність. Ця тактика абсолютно хибна і виключає можливість знайти правильне рішення.
Ідеальна фраза для діалогу вчителя з батьками звучить так: «І вам, і нам не байдужа доля дитини. Давайте працювати разом, щоб знайти спосіб поліпшити ситуацію».
Тут дуже важливим є вміння тримати нейтралітет. Адже зрозуміло, що батьки апріорі займатимуть позицію своєї дитини і захищатимуть її, а вчитель, розуміючи, що до нього прийшли з проблемою, буде налаштований зняти з себе відповідальність. Від цієї деструктивної установки потрібно відійти і щиро налаштуватися на те, щоб прийти до компромісу.
Ваша загальна мета – стати командою. Батьки і вчителі – не конкуренти, а мудрі соратники. Щира розмова, бажання почути думку іншої людини і прагнення виробити план дій – краще, що вони можуть зробити для дітей.
Створення ефективної комунікації і формування команди – дуже потужні інструменти, що допомагають дітям бути успішними в школі. Діти проводять більшу частину свого часу вдома і в школі. Коли вчителі та батьки є союзниками і товаришами в команді, їхній спільний вплив на дітей дуже ефективний і сприятливий.
- dsq_needs_sync:
- 1
