Автор: Олеся Калинич, вчитель, Хустська гімназія-інтернат.
Добробут, або про відновлення «учительських батарей»
…Тімоті Д. Вокер, американський учитель, якому довелося працювати в гельсінській школі, своїй книзі «Як навчають у Фінляндії» дає «гучний» підзаголовок – «Найкраща шкільна освіта».
Розгортаю першу сторінку з думкою: «Зараз буде список проблем і рекомендації, як їх усунути».
Начитавшись різних авторів про різні школи, скептично оцінюю поради на кшталт обговорення твору в класі з цитуванням усіх важливих моментів (ви, наприклад, пробували за два уроки в 11 класі вивчити біографію Валер’яна Підмогильного й прочитати вголос роман «Місто»?).
Перший розділ – «Добробут». Так, ви не помилилися. Не новітні технології, не методики, а саме добробут.
Та зараз не говоритиму про те, як впливає добробут на дітей у сім’ї. Вражає інше: уявіть собі, у Фінляндії прийнято вважати, що навчання буде ефективним тільки тоді, коли вчитель спокійний, бо добре та вчасно відпочиває.
А ефективність учителя залежить не від результатів тестування учнів, кількості написаних конспектів чи перевірених зошитів, а від того – (!) – як добре вчитель себе почуває.
І, що не менш вражає, на перервах учитель повинен іти в кімнату відпочинку, а не проводити час із учнями.
І після роботи вчитель так само мусить іти додому, бо інакше директор школи зробить йому зауваження, адже більше за норму працювати шкідливо.
Також учитель мусить обідати, бо так він теж відпочиває, і це впливає на його настрій.
«Як тільки ми усвідомимо цінність регулярного відновлення наших учительських батарей, гадаю, тоді побачимо, наскільки це важливо і для наших учнів», – пише Тімоті Вокер.
…Розділ називається «Добробут», бо з добробуту (йдеться не про матеріальне, хоча й про це теж) вчителя починається й добробут дітей. Це розуміє й керівництво школи, й громадськість. Така собі освітня філософія.
Згортаю сторінки книжки й заходжу у фейсбук… Читаю коментарі про школу й учителів… Далеко нам до Фінляндії. Причому не в кілометрах.
- dsq_needs_sync:
- 1
