• Українська
  • Русский

Не хрестоматією єдиною. Хто і як створює літературу для молодших школярів

Із вересня 2016 року учні 1-4 класів вчаться за оновленими програмами, зокрема й із літературного читання.

Тепер коло читання 2-4 класів більш ніж на третину складається із сучасних “живих” письменників (44 із 125).

Крім того, нова програма рекомендує (а не визначає) саме письменників, а не конкретні твори.

Тож на практиці вчителі отримали вибір – з усіма негативними й позитивними наслідками, які з цього випливають.

З одного боку, це можливість завдяки цікавим сучасним творам “підсадити” дітей на читання.

З іншого – очевидно, що вчителі обирають ті твори, доступ до яких є простішим. І найчастіше – це все ті ж читанки.

Щоб підкріпити матеріалом щойно впроваджену програму – торік за ініціативи громадськості та за державний кошт “Видавництво Старого Лева” випустило два томи “Хрестоматії сучасної дитячої літератури”, які вже надійшли у шкільні бібліотеки.

Проте, одна з ідей оновленої програми літературного читання саме у вільному виборі. І новий закон “Про освіту” також передбачає, що вчитель може вибирати форми й засоби навчання.

Тож у теорії – не хрестоматією єдиною.

На практиці ж (навіть за бажання вчителя) підібрати якісні книжки з текстами відповідного рівня, які були б доступні для всіх учнів, не так уже й легко.

Видавництво “Ранок” вирішило цим зайнятися та започаткувало серію “Читальня”. Ідея – зробити цікавим та комфортним для дітей їх перший досвід самостійного спілкування з книжкою. У чому унікальність цих книжок, дізнавалася “Українська правда. Життя”.

ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД

У англомовному світі для дітей, які щойно починають читати самостійно, видають цілі серії адаптованих книжок.

Так звані схеми читання (методики визначення складності тексту), завдяки яким юний читач поступово опановує відповідні навички, було розроблено ще в 1980-х роках. Адже в англійській мові відповідність між звуком та графемою набагато складніша ніж в українській навіть на рівні найпростішої лексики.

Серед найвідоміших серій такого типу: Oxford Reading Tree видавництва Oxford University Press (засновано 1985 року) та Sunshine видавництва Heinemann (засновано 1989 року).

Спочатку до схем читання адаптовували класичну літературу. Та це викликало чимало закидів щодо спрощеного змісту, збідненої мови, тьмяних ілюстрацій.

Найбільше ж йшлося про те, що такі тексти паплюжать видатні твори та обмежують дітей у розумінні скарбниці світової літератури.

Тож пізніше видавництва почали пропонувати для таких серій оригінальні твори літератури та ілюстрації, відповідні до віку та навичок читання.

Такі книжки використовують і для шкільного, і для домашнього читання.

Серед інших прикладів – серія Czytam Sobie польського видавництва Egmont Polska, яка виходить у межах промоції самостійного читання.

Серія пропонує три рівні читання і не прив’язана до освітньої системи.

Хоча серед безкоштовних додатків до серії є, зокрема, розробки уроків та конкурсів за книжками, а також робочі аркуші, відзнаки, плакати тощо, які можуть знадобитися на уроках.

Саме з європейського досвіду і з’явилася ідея серії “Читальні”.

Ми розуміли, що така серія дуже потрібна і в Україні: і в навчальному середовищі, і для домашнього читання.

Але також розуміли, що займатися нею потрібно ґрунтовно. Бо це не може бути копіювання чи просто збірка текстів. Має бути цілісна концепція“, – розповідає Наталя Коваль, кураторка проекту від видавництва “Ранок”.

Очолити роботу над цим масштабним проектом запропонували Тетяні Стус, дитячій письменниці та редакторці “BaraBooka. Простір української дитячої книги“.

ТРИ РІВНІ ЧИТАННЯ

“Ранок”, як і його польські колеги, пішов шляхом трирівневої системи, щоб запропонувати твори, які не лише будуть цікаві читачам-початківцям різного віку (5-8 років), а й відповідатимуть їхнім навичкам роботи з текстом.

Емблема серії – кількаповерховий будиночок із розгорнутою книжкою-дахом. Власне, “поверхи” – це і є рівні читання.

Умовно, їх можна окреслити так:

– перший – для тих, хто вже опанував абетку й щойно навчився читати;

– другий – чекає тих, хто вже зробив перший крок і усвідомлено набуває читацького досвіду сюжетних творів;

– третій рівень готує маленьких читачів до подолання невеликих дитячих повістей.

Із кожним новим рівнем зростають обсяги оповідання, кількість сюжетних ліній, синтаксичних конструкцій та складність слів.

Пізніше, можливо, буде й нульовий рівень для тих, хто лише вчиться читати по складах.

За словами дитячої письменниці та методистки Національного центру “Мала академія наук України Галини Ткачук, оскільки серія розрахована не лише на самостійне читання вдома, а й для використання на уроках, рівні орієнтовані на відповідний клас початкової школи, та водночас це не є чіткою прив’язкою.

Адже в межах одного класу є різні читачі – кожен зі своїм набором навичок, темпом читання, способом розуміння тексту.

Тож у межах одного рівня твори також будуть відрізнятися за глибиною змісту та складністю тексту.

Окрему увагу у “Читальні” приділи візуальному оформленню серії – книжки зробили максимально комфортним для недосвідченого ока: великі чіткі букви та чорно-білі ілюстрації, подекуди з вкрапленням додаткового кольору.

Ми навмисне зупинилися на частковій колірності, – розповідає Наталя Коваль. – З одного боку, це сучасно, з іншого – не заважає сприймати текст (ілюстрація не перетягує увагу) і допомагає зробити візуальний акцент, якщо це потрібно“.

Батькам та вчителям, які звикли до більш традиційних малюнків, ілюстрації до книжок серії можуть видатися аж “занадто сучасними”, адже вони виконані в популярному нині тренді “дитячі калякі-малякі”.

Для України ця тенденція порівняно нова, натомість у світі вважають, що зображення, наближені до дитячих малюнків, діти сприймають легше, оскільки вони ближчі до їхнього світобачення.

Окрім того, такі ілюстрації однозначно викликають емоції, а отже й бажання обговорити прочитане.

ОДИН ТВІР – ОДНА КНИЖКА

На відміну від традиційного для України формату “читанок”, які є збіркою текстів та уривків із творів, головний принцип цієї серії: один твір – одна книжка.

Причому йдеться саме про цілісний літературний твір, жодних адаптацій класики чи уривків. Адже завдяки цьому діти не лише читають текст, а й набувають досвіду спілкування з повноцінною, нехай і тоненькою, книжкою.

Подолати цілу (!) книжку для щойно спеченого читача – це нагода підвищити самооцінку та повірити у власні сили.

Не менш важливо й те, що дитина в межах кожного рівня отримує можливість вибрати книжку на власний смак.

Книжечки містять наголоси та пояснення до складних слів.

А наприкінці – цікаві завдання, які закликають читача до рефлексій, адже, як запевняють розробники серії, основний акцент зроблено – не так на техніку читання, як на розуміння тексту та формулювання власних міркування щодо нього.

Твори спеціально для серії створюють сучасні українські письменники та ілюстратори.

При перегляді текстів впадає в око, що вони писані ніби за “каноном”. Ні, мова не про одноманітність, радше про ретельний редакторський супровід: конструкції сторінок, абзаців, речень, добірка слів.

Прописуючи завдання для авторів ми брали до уваги передовсім тематику творів, обсяг тексту, тип і складність сюжету, тип оповіді, особливості головного героя, жанр та піджанри, тип гумору і психологічні особливості тексту“, – підтверджує Галина Ткачук.

Над кожною книжкою працює команда – це принципово. Адже складно створити текст, який має вписатися в чіткі рамки. Тому ми працюємо у форматі постійного пошуку, обміну думками, конструктивної дискусії.

Серед авторів проекту є вже відомі письменники і є початківці, але всі працюють із редактором“, – розповідає Тетяна Стус.

За її словами, в Україні це перше професійне втілення ідеї порівневого читання. Спроби маркувати книжки були й раніше, але це маркування відбувалося “на око”, без розроблених рівнів та методик.

Іще одна особливість творів – деякі з них видаються незавершими, в інших – чимало питань залишається відкритими. На перший погляд, виглядає на банальне недопрацювання, насправді ж ці “прогалини” й “недомовленості” ніби запрошують дітей до обговорення та міркування.

До дитячої креативності апелює й частина вже згаданих завдань наприкінці книжок.

ДОВЖЕЛЕЗНА ПОЛИЧКА

Наразі під емблемою “Читальні” вийшло шість книжечок. Якою буде загальна кількість видань серії – наразі невідомо.

Мені уявляється довжелеееезна поличка, заповнена тоненькими різнокольоровими корінцями цих книжечок“, – з ентузіазмом ділиться планами Тетяна Стус.

У видавництві сподіваються, що серія стане масовою, адже рекомендована ціна такої книжки цілком доступна – 25 грн.

Галина Ткачук читала книжки серії з дітлахами безліч разів: на уроках у Школі мрійників, де вона викладає, у літньому таборі, на зустрічах-читаннях, на презентаціях.

Найбільше її тішить те, що ні разу не було так, аби дитина відмовилася читати: “Ніхто ніколи не сказав, що це складно, або ж просто, що він не хоче читати. Оцей формат – коли мало тексту – він приваблює. Хочеться спробувати свої сили.

Крім того, коли книжок багато, і ти пропонуєш вибір – це нагода висловити власну думку, власний смак. І діти справді охоче обговорюють свій вибір“.

Тетяна Стус, яка також була однією з активних учасників групи, що працювала над змінами програми літературного читання для молодших класів, та укладачкою Хрестоматії для 1-4 класів, переконана, що “Читальня” звучить в унісон із Хрестоматією і може стати доповненням до неї.

Серед авторів серії є чимало з тих, які включені до шкільної програми, але тексти в жодному випадку не будуть повторювати Хрестоматію.

Сподіваюсь, ці книжечки стануть подарунком вчителям, які хочуть урізноманітнити уроки читання“, – зазначає вона.

Ірина Гищук, журналіст, спеціально для УП.Життя

dsq_needs_sync:
1
dsq_thread_id:
6229499040
snap_MYURL:
snapEdIT:
1
snapFB:
s:1863:"a:9:{i:5;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:21:"(%TITLE%) %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:4;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:8;a:8:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";}i:6;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:0;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:2;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:1;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:7;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:3;a:1:{s:4:"doFB";i:0;}}";
Tagged under

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *