Повномасштабна війна Росії проти України змінила життя кожного з нас – одні захищають країну з автоматом у руках, інші роблять усе можливе у тилу. Але іноді у суспільстві виникають сварки – одні звинувачують інших у тому, що вони мало роблять, що не пішли на фронт, а п’ють каву у місті. Це відбувається в той час, коли українцям як ніколи потрібне єднання – і це вбиває клин між громадянами.
Про те, чому не варто жити з почуттям провини та цькувати інших за те, що вони не на війні, розповів член команди Апостроф TV, поет, громадський активіст у мирному житті, а нині командир відділення у 68-ій бригаді ЗСУ Павло Вишебаба.
За словами Вишебаби, зараз дуже багато уваги до фронту і це нормально під час війни. Але тут треба розуміти, що без сильного тилу неможливий сильний фронт, бо військо треба постачати. За розрахунками міжнародних організацій, щоб утримувати одного військового, необхідно 12 цивільних, які сплачують податки.
“Багато претензій чув навіть коли я ще не встиг призватися, коли я чекав своєї черги: “Чому ти не у військкоматі? Чому ти тут? Чому ти в мирному житті?”. Друзі, якщо ви навіть арифметично порахуєте, тільки кожен десятий або навіть п’ятнадцятий чоловік може бути у війську. Тобто один у війську і 10-15 чоловіків у тилу, тому що їм треба працювати. Їм треба засівати хліб, треба, щоб працювали заводи. Треба забезпечувати дуже багато складових життєдіяльності економіки”, – заявив боєць.
Як зазначає Вишебаба, не треба цькувати чоловіків, які зараз перебувають у тилу. Вони працюють, вони потрібні. Можливо, навіть не менше, ніж військові, бо без сильного тилу не буває сильного фронту – адже українці здатні перемогти лише як загальний механізм, як народ.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
