• Українська
  • Русский

Не підняти зарплати вчителям – зальот для Зеленського

Віктор Бобиренко Політолог

Цей уряд буде неуспішним

Рада проголосувала у першому читанні проект бюджету. Це факт.

Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук заявив, що Україна за 5 років дасть 40% росту. Заява прем’єра теж факт. А озвучені цифри – не факт, а хотєлочки.

Якщо рахувати, як у п’ятому класі, то вийде, що треба додавати по 8% на рік.

А у нас, в бюджетному прогнозі вказується зростання на 3%. Якось, якщо по 3 відсотки додавати – ніяк у нас 40% не вийде. Чи я не так рахую?

А ось у самому бюджеті “нескладух” вийшло – вагон і невеличка тачка.

Перша і головна – не справдилися очікування бюджетників.

У новинах, звичайно не розказують про якісь успіхи попередників. Проте, фактом є те, що після прийняття безвізу прискорилася трудова міграція. Вимивання українських кадрів змусило роботодавців різко підвищити зарплати в різних галузях. В будівництві, наприклад, за два роки зарплата піднялася вдвічі. Вдвічі!

Класний муляр в Україні, наприклад, вже заробляє на рівні з головою райдержадміністрації.

Зварювальник отримує мінімум 25 тисяч гривень, а вихователька у дитсадку – 4 тисячі чистими в руки

Але, за ними не піднялися зарплати бюджетників. І тепер зварювальник отримує мінімум 25 тисяч гривень, а вихователька у дитсадку – 4 тисячі чистими в руки. Різниця катастрофічна.

Не підняти зарплати хоч на трошки у бюджетній сфері – це звичайно, зальот для Зеленського. Вчителі не зрозуміють. А може і не пробачать.

Ще гірше, коли надбавки ще і поскорочують. А вирівнювати їх напряжуть місцеві бюджети. Тоді і бюджети громад просядуть.

Я всю дорогу критикував уряди Яценюка і Гройсмана за дуже погані і розмиті освітні субвенції. Безповоротня субвенція взагалі – це дуже важливий елемент у реформі децентралізації. Це основа нинішнього (відносно) фінансового благополуччя громад. Але обидва уряди ніколи не враховували при розрахунку освітньої субвенції позашкільну освіту. І тим паче дошкільну.

І це погано. Якщо ми говоримо про успіх нації, то держава, делегуючи громадам повноваження по освіті має ще й подумати, що освіта – це не лише алгебра та історія. Крім уроків учень має ще попиляти скрипку, пограти (руками!) на піаніно, вдарити по м’ячу, повишивати хрестиком. Думати про це, як перспективу – має уряд младореформаторів. А вони просіли у своєму небажанні думати про майбутнє – набагато нижче попередників.

Відсутність повноцінної субвенції демотивує громади розширювати горизонти можливостей для дітей. Тому дитячо-юнацькі спортивні школи в Україні будуть закриватися.

Ми вже скотилися до краю. В Україні спортом займається 14% школярів. У Ісландії – 80%.

В Україні спортом займається 14% школярів. У Ісландії – 80%

У Фінляндії дозвілля дітей складено так, що фактично у гуртковій чи спортивній роботі задіяні 100% учнів. А у нас – провал. Менше половини.

Відношення до освіти і освітян – це основний показник для уряду. Цей уряд буде неуспішним. Тому що сьогодні в Сумах звільнилася дуже хороша молода вихователька у дитсадку.

Вона поїде до Польщі, курям лапи рубати. Вона більше не проголосує за Зе! Бо просто вже не повернеться.

Оригінал

intense_post_subtitle:
intense_post_single_template:
intense_featured_gallery:
intense_featured_image_type:
standard
intense_image_shadow:
null
intense_hover_effect_type:
null
intense_hover_effect:
0
intense_featured_audio_url:
intense_featured_video_type:
intense_featured_color:
Tagged under