Жити чи виживати?

Як було обіцяно, Кабмін підготував до другого читання Бюджет 2017. В проект були внесені правки і він був направлений на обговорення до Парламенту.

Українців потішили тим, що мінімальна зарплатня збільшиться до 3200 грн. Однак чи є сенс у підвищенні заробітної плати, якщо ціни на комунальні послуги та продукти харчування стрімко зростають, а згідно запропонованого Кабміном «споживчого кошика» (який він чомусь вважає достатнім для українців) вони зможуть «балувати» себе аж 1-м рулоном туалетного паперу на місяць, та 6-ма трусами на цілий рік…

Прем’єр-міністр, на своїй сторінці у Фейсбук каже: «Я розумію, наскільки сьогодні важко жити людям. І ми можемо побудувати якісний механізм соціальних компенсацій, одним із таких механізмів є субсидії».

Про що ми говоримо.. Тут не встигаєш слідкувати за вартістю продуктів, де напис на цінниках змінюється зі швидкістю осіннього вітру!
Навіть якщо вірити статистиці, то у середньому українець витрачає 57% своїх доходів на їжу. При цьому європеєць = 12%.

Ще трохи таких «реформ» і ми отримаємо перспективи перевершити минулорічний показник споживчої інфляції (зміна споживчих цін), який склав абсолютно шалені 40,3%. І це в той час, коли більшість європейських країн демонстрували в цей час дефляцію від -0,3% і вище.

Потрібно пам’ятати, що за результатами минулого року ми продемонстрували найнижчий серед європейських країн рівень по показнику середньорічного розміру сукупних споживчих витрат домогосподарств (в середньому на 1 домогосподарство). В Україні цей показник склав 2830 євро. В сусідній Польщі = 9205 євро. В Німеччині, наприклад = 29 330 євро, а в малесенькому Люксембурзі = 55 185 євро. Різниця відчутна?..

Скорочення реальних доходів домогосподарств в Україні було зафіксоване швейцарськими банкірами (звіт Global Wealth Report банку Credit Suisse) на позначці більше 40%. А що стосується показника загальної частки витрат населення на придбання товарів і послуг, то за останні 5 років він шалено зростає і у 2016 році він взагалі досяг 99,7%

Цьогорічна ситуація з стабільним зростанням цін на основні продукти споживчого кошику виглядає не краще. До того ж деякі псевдо-фахівці з Мінекономрозвитку вирішили провести експеримент над власним народом, пролобіювали рішення і Уряд відпустив ціни у вільне плавання.
І це стосується не імпортованих делікатесів. А насправді цін на надважливі в економічній ситуації «соціальні продукти», залишивши частину населення просто напризволяще.

Якщо раніше держава хоч якось намагалась відслідковувати ціни на продукти щоденного споживання, то тепер державне регулювання зникає.
11 вересня 2016 року була завершена повна ліквідація Державної інспекції України з контролю за цінами. Головною причиною ліквідації органу, оголосили брак коштів, те що підприємствам не вистачає грошей на процедури цінового регулювання, та шкідливість перевірок виконавчими органами влади в цілому. В рамках оголошеного експерименту відбулась відміна відповідних нормативно-правових актів.

Але я особисто категорично не погоджуюся з таким рішенням.
Країна потребує спеціального органу, що повинен регулювати ціни на продукти першої необхідності, контролювати ситуацію з необґрунтованого зростання цін, та приймати жорсткі міри впливу на порушників. Це не якась забаганка – це світова практика!!!

Високорозвинені країни ні в якому разі не відмовляються від таких структур контролю. Наприклад, Швейцарія має «Федеральне відомство контролю за цінами», яке регулює ціни майже на половину продукції сільського господарства. Швейцарія що, найбідніша країна???… Чому їм це важливо, а нам ні?!

Ще приклад для порівняння: США, країна емігрантів, має два органи, що контролюють ціни – «Антитрестовське управління» Міністерства юстиції США і «Федеральна торгова комісія», які регулюють 5-10% цін.

Що ж тоді виходить: Україна – «найбагатша країна», чи черговий безкарний експеримент над власним народом?!
Лобісти цього рішення декларують, що:
• зникнення контролю за цінами з боку держави полегшує роботу малому та середньому бізнесу,
• відповідно більше представників захочуть займатися бізнесом саме в цій галузі,
• а споживачі натомість отримають розширення пропозиції і ніби то вищу якість.

Проте, де впевненість у тому, що виробник, отримавши таку владу контролю, не підніме ціну на свій продукт?! Зростання ціни на гречку в 5 разів за короткий період нічому не навчило?..
Мій колега, Олег Пендзин, виконавчий директор «Економічного дискусійного клубу», зазначає, що якщо і скасовувати цінове регулювання на соціальні види продукції, то це було б доцільніше робити весною або влітку. Але тільки не восени, коли й так йде сезонне зростання цін на продукцію агропромислового комплексу нового врожаю. Нові ціни на паливо, нові ціни на комунальні платежі, нова ціна на електроенергію, та багато інших «приємностей».

Ми звикли до значного підвищення цін напередодні новорічних свят. Але настільки суттєве жовтневе підвищення для українців – як грім з безхмарного неба.
Від таких експериментів – асортимент елементарних продуктів навпаки може зменшиться, і дешевих марок торгової продукції ми більше не побачимо на полицях магазинів. Уряд каже, що кожен українець серед пропонованого товару зможе знайти свій еквівалент з меншою ціною. Але, коли мова йде за продукти споживання першої необхідності: хліб, гречка, молоко – про який еквівалент тут можна казати.

Нещодавно, у програмі «У великому місті», телеведуча Даша Селфі опитала наших народних обранців про те, скільки коштує буханка хліба та пакет молока, на що більшість просто розводила руками.
Як тоді довіряти нардепам та представникам Уряду в ухваленні рішень стосовно найголовнішого, чи зможе народ повноцінно харчуватися з нововведеними цінами, якщо їх обізнаність у вартості елементарних продуктів вражає, не з кращого боку.

Як на мене, роздрібні мережі будуть намагатися зменшити націнку і конкурувати один з одним, тому що соціально-важливі продукти – це, так звані, товари-індикатори. Тобто популярність мережі супермаркетів залежить від встановленої ціни на ключові найбільш востребувані одиниці продукції, за якими вже орієнтується споживач.

Якщо ціни і далі будуть відчутно збільшуватись, в цьому буде вина навіть не стілки супермаркетів, а в більшості виробника товару. Адже саме вони встановлюють вхідну ціну. Тому вся надія на виробників продуктів харчування, що вони з розумом використають покладену на їх плечі відповідальність за ціни на товари. І при цьому вони не забудуть про його якість – згідно світових стандартів.

Українські споживачі не занепадають духом, а намагаються пристосуватися до сучасних умов. Нами помічені наступні ключові тенденції у поведінці споживачів:

І врешті-решт, не потрібно вже доводити, що згідно з останніми вжитими заходами, ціни почнуть зростати.
7 листопада, у програмі «Сніданок з «1+1» було зазначено, що хліб вже дорожчає в ціні на 5-6 копійок, а до кінця року середньостатистична буханка «голови столу» буде коштувати 12 грн. Такі цифри надає Державна служба статистики України.

Експерт: Ігор Гарбарук