• Українська
  • Русский

Подвиг Івана Сусаніна заперечили польські та українські історики

2 квітня 1613 року російський селянинІван Сусанін завів загін польських вояків у непрохідне лісове болото. За легендою, він загинув від рук поляків, але врятував царя.

1613 року в Московському царстві почалася боротьба за трон. Поляки хотіли поставити свого ставленика. Тому почали полювання на законного наступника престолу Михайла Романова.

За легендою, майбутній цар дізнавшись про наближення поляків втік в село Домніна – приблизно 75 км від Костроми. Литовсько-польський загін вирушив до села, щоб зупинити Романова. По дорозі в Домніну полякам зустрівся староста Іван Сусанін. Вони змусили його вказати дорогу, але той повів загін в інший бік. Коли поляки зрозуміли, що Сусанін їх веде в інший бік по болоту, то “порубали на дрібні шматки”. Цар за цей час знайшов укриття в Іпатіївському монастирі.

Історія про подвиг Івана Сусаніна час від часу обростала новими подробицями. Збереглася інформація, що після сходження на престол Михайло Федорович звелів перенести тіло Сусаніна в Іпатіївський монастир. Нащадків Сусаніна звільнив від податків і військової повинності.

У польських істориків з цього приводу є своя думка. В березні-квітні 1613 року шляхтичів в Костромі бути не могло. Адже Михайло Романов перебував у статусі вже обраного царя, тому не було сенсу його вбивати з метою знову звести на трон польського претендента. Ісупівське болото теж не можна назвати непрохідним, в найширшому місці воно досягало всього 5 км. Ворог не міг заблукати у тій місцевості, бо звідусіль було видно купол церкви в селі Домніна.

Український історик Микола Костомаров висунув припущення: “В історії Сусаніна достовірно тільки те, що цей селянин був однією з незліченних жертв, що загинули від розбійників, які блукали по Росії в Смутні часи. Чи дійсно він загинув за те, що не хотів сказати, де знаходиться новообраний цар Михайло Федорович, – залишається під сумнівом”. Також вважав, що Сусанін є результатом “народної трансформації” іншої, документально підтвердженої історії – героїчної смерті українця Микити Галагана. Учасник Корсунської битви 1648 року добровільно потрапив в полон, де під тортурами видав полякам дезінформацію про кількість і розташування військ Хмельницького.

ГАЗЕТА

dsq_needs_sync:
1
Tagged under

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *