• Українська
  • Русский

Неперевершена Анна Ярославна. Історичний перформанс «Едігна. Донька Анни Київської і Генріха І. Початок славного служіння»

У Санлісі (Франція) поблизу стародавнього храму можна побачити жіночу статую із каменю. В одній руці вона тримає мініатюрну конструкцію собору, а в іншій – лілію, символ королівської влади. Напис на постаменті говорить: «Анна Київська. Королева Франції. Вона заснувала цю обитель 21 квітня 1060».  Донька Ярослава Мудрого Анна, королева Франції відома майже кожному зі школи. Але в історичному портреті Анни до цих пір багато штрихів залишаються невідомими. Таємниці життя і смерті Анни Ярославни раніше є однією з найцікавіших і захоплюючих загадок не тільки української, а й світової історії. Кияни шанують історію Королеви Анни й згадують її у мистецьких проявах, зокрема презентували трояндову алею і парфум 15 червня біля Посольства Франції, а 21 червня

запрошуємо усіх бажаючих (вхід вільний) приєднатись до перформенсу і дізнатись більше про неймовірне та маловідоме життя онуки Великого князя Київського Ярослава Мудрого у дворику МЗС (Михайлівська площа) о 20.00 год.  Історичний перформанс «Едігна. Донька Анни Київської і Генріха І. Початок славного служіння».

АННА2

Про шлюби дочок Ярослава Мудрого було вже відомо в Європі, коли французький король Генріх I задумав одружитися на «втіленні мудрості та краси» – княжні Анні Ярославні, чиє дитинство пройшло в атмосфері великого культурного піднесення в Київській державі. Освіту вона отримала при княжому дворі, де вивчала грамоту, історію, іноземні мови, математику, малювання. Відомо, що Анна Ярославна могла вільно читати кількома мовами, зокрема старослов’янською, грецькою, писала кирилицею і глаголицею. А адже в той час в «освіченої» Європі не кожен чоловік-дворянин знав грамоту, не кажучи вже про їх дочок і дружин.

Тільки в 1048 році друге посольство від овдовілого Генріха I, сміливого і енергійного правителя, змогло отримати згоду князя Ярослава Мудрого на черговий династичний шлюб. Прибуття нареченої короля на землю Франції було обставлено дуже урочисто. Генріх I виїхав зустрічати Анну в старовинне місто Реймс. Король у свої сорок з гаком років був огрядним, а настрій у нього завжди було похмурим. Але побачивши наречену, він посміхнувся. До честі високоосвіченої руської княжни треба сказати, що французький вона вивчила швидко.

АННА3

З давніх пір саме в Реймсі коронувалися французькі королі. Тут у травні 1049 р. в церкві Святого Хреста відбулася церемонія коронації Анни Ярославни. Точна ж дата вінчання Анни і Генріха залишається невідомою: найчастіше в наукових роботах називаються 14 травня 1049 і 19 травня 1051 р. На голову Анни була покладена золота корона, і вона стала королевою Франції. На шлюбному контракті дочка київського князя написала своє ім’я, а її чоловік замість підпису поставив «хрестик». Уже на початку свого королівського шляху Анна Ярославна проявила наполегливість і, відмовившись присягати на латинській Біблії, принесла клятву на слов’янському Євангелії, яке привезла з собою. (Цю книгу чекала надзвичайна доля. Саме на Реймському Євангеліє давали присягу всі наступні королі Франції, навіть не підозрюючи про його київське походження.) Можливо, що незабаром, проявивши мудрість і терпимість, французька королева і мати майбутнього короля Франції прийняла католицтво. Багатьох істориків, письменників цікавить доля найціннішої частини приданого київської княжни. Є всі підстави припускати, що рукопис «Велесової книги» належав колись її бібліотеці. Відомо також, що рукописи королеви Анни з бібліотеки абатства Санліс були описані в ряді праць французьких учених. Серед них Монфокон, а також його сподвижник Мабільон. Взяв діяльну участь у долі бібліотеки королеви Анни і колезький асесор Петро Петрович Дубровський – співробітник російського посольства в Парижі. Він зумів вивезти до Росії безліч стародавніх манускриптів з розорюваних революціонерами французьких монастирів. У його зібранні, за деякими даними, виявилися і рунічні книги з бібліотеки королеви Анни. Більшу частину свого французької колекції (давньогрецькі, латинські, єгипетські, давньофранцузькі манускрипти) П. Дубровський передав у дар царю Олександру I. Він не включив в дар тільки рунічні книги з бібліотеки Анни Ярославни. І тому були вельми вагомі причини.

У 1816 році П. Дубровський помер і забрав із собою в могилу таємницю бібліотеки Анни Ярославни: після смерті був складений каталог його особистої бібліотеки, але нічого цінного в ній вже не виявилося. Є припущення, що відомі нині слов’янські рунічні рукописи лише завдяки історичної випадковості чи провидінню знайшлися в сховищах якихось таємничих організацій. Мова йде про масонських ложах (або схожих організаціях), існуючих з дуже давніх часів і мають пряме відношення до таємних пружинам світової політики. Проте насправді про те, де нині знаходяться рунічні книги з бібліотеки Анни Ярославни, можна тільки здогадуватися.

Тепер перейдемо до ще однієї загадки, на яку в істориків відсутня одностайну відповідь: прийняла юна королева католицизм чи залишилася православною християнкою? Деякі дослідники доводять, що Анна стала католичкою, оскільки без цього був неможливий її шлюб з французьким монархом. Інші ж вважають, що навряд чи Генріх I міг вимагати від дружини зректися православ’я, оскільки це могло призвести до погіршення відносин між Руссю і Францією.

АННА5

Час царювання Анни збіглося з економічним підйомом Франції, проте життя королеви було нелегким і сповненим тривог. Немолодий чоловік, який вступив в шлюб не з любові, а з державних інтересів, був зайнятий подальшим возз’єднанням земель франків, експансією на схід і приєднанням королівських земель. Звичайно, достовірно невідомо, як жилося Анні Ярославні перші роки на чужині, але французькі дослідники цитують рядки з її листа до батька: «У яку варварську країну ти мене послав; тут житла похмурі, церкви потворні і звичаї жахливі». Можливо, все було не так похмуро, але безсумнівно те, що високоосвіченій православній киянці, яка виросла в умовах слов’янської культури, нелегко було пристосуватися до умов французького вищого суспільства того часу. Король весь час перебував у військових походах, і виховувати дітей Анні доводилося самій. Однак, судячи з історичних документів, Генріх принаймні рахувався з думкою своєї дружини: на багатьох державних актах, особливо грамотах, що дарували пільги пільги або жалували вотчини монастирям і соборам, можна прочитати: «За згодою дружини моєї Анни», «У присутності королеви Анни». Шлюб Анни і Генріха тривав лише сім років. За заповітом короля Анна Ярославна була призначена опікункою спадкоємця престолу, малолітнього Філіпа. Однак, залишаючись королевою і ставши регентшею, офіційне опікунство вона, за звичаєм того часу, не отримала: опікуном міг бути тільки чоловік, їм і став шурин Генріха I граф Фландрський Бодуен. Тим не менш, будучи неофіційною опікункою, Анна разом з Філіпом I підписувала різні державні документи, які збереглися й донині. Так, на жалуваній грамоті суасонського абатства існує її власноручний підпис кирилице «Анна королева». У дореволюційній історичній науці зустрічаються відомості, що Анна у Франції мала і друге ім’я Агнеса. Російський історик Лобанов-Ростовський в своїх роботах зазначив цілий ряд документів Франції, на яких ім’я Анни (Агнеси) написано латинськими літерами. Ці акти відносяться до часу правління як Генріха I, так і Філіппа I – відповідно чоловіка і сина Анни Ярославни.

Про останній період життя Анни Ярославни мало що відомо. Мабуть, їй жилося тоскно, вона більше не брала участь ні в яких значних подіях. Пішли з життя батько і мати, багато братів, рідні та близькі люди. Тричі зміщати з княжого престолу Ізяслава, двічі повертався на престол улюблений брат Анни Всеволод Ярославович. У Франції помер її вчитель і наставник єпископ Готьє. Загинув чоловік улюбленої сестри Єлизавети, король Норвегії Гарольд. Не залишилося нікого, хто давним-давно прибув з юною Анною Ярославною на французьку землю: хто помер, хто повернувся на Русь. До речі, існує версія, що вона навіть побувала на батьківщині, але це дуже сумнівно. Точно відомо, що Анна якийсь час подорожувала по Європі. Причому, як стверджують деякі історики, подорож це було не заради розваги. Нібито Анні стало відомо, що старший брат, Ізяслав Ярославович, який зазнав поразки в боротьбі за київський престол, знаходиться в Німеччині, в місті Майнці. І вона вирушила в дорогу, розраховуючи на добрий прийом. Прибувши на місце, Анна дізналася, що Ізяслав уже перебрався до міста Вормс. Наполеглива і уперта, вона продовжила подорож. У Вормсі їй повідомили, що Ізяслав виїхав до Польщі, а його син – в Рим, до Папи. А це, на думку Анни Ярославни, були не ті країни, де слід було шукати друзів і союзників для Русі. Смуток і хвороба зломили Анну. Вона померла в дорозі, але де точно – не відомо

АННА4

(Першоджерело «Королева Франції Анна Ярославна» автор тексту: Ольга Придибайло)

dsq_needs_sync:
1
Tagged under

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *