День пам’яті жертв Голокосту: що дивитися і читати

Історія має багато направду чорних сторінок, і Голокост, без сумніву, належить до одних з найчорніших. Проте не дарма кажуть, що у найтемніші часи краще видно світло — інакше вижити, пережити їх було би, мабуть, неможливо. Мистецтво, яке з’явилося як відповідь на Голокост та спроба осмислити те, що відбулося, не лише зображає тодішні події і долі людей, але і розкриває людську природу і часто говорить про те саме світло у темряві. Воно про страшні речі, але водночас — про надію. Зібрали для вас деякі книги і фільми, які осмислюють тему Голокосту і залишаються поза часом. Тільки не дивіться/читайте все це разом — є ризик виплакати всі очі. 

 Читати:

 “Маус”, Арт Шпігельман

Це не просто книга спогадів того, хто пережив Голокост, записаних його сином, а ще і книга, яка має доволі несподівану форму. “Маус” — це графічний роман, у якому євреїв зображено у вигляді мишей, а нацистів — у вигляді котів. Щемку оповідь батька про життя польських євреїв та своє життя, які так стрімко змінилися з нормальних і звичних на реалії Голокосту,  Арт Шпігельман трансформував у комікс, за який у 1992 році (за рік після публікації) отримав Пулітцерівську премію. Це водночас і дуже особиста історія, і глобальна — байдужим вона не залишить нікого.

 “Читець”, Бернгард Шлінк

Роман піднімає важкі теми на тлі і без того важких подій: нацистський режим, почуття вини, неписьменність, стосунки із великою різницею у віці. А ще каяття і прощення. Головний герой — чоловік на ім’я Міхаель Берг — ще підлітком випадково зустрічає старшу жінку, з якою у нього зав’язується роман. Минають роки і Міхаель спостерігає за процесом над наглядачкою концтабору Освенцим. І ця наглядачка — та сама жінка. Це заплутана історія, у центрі якої — люди і ті вибори, які вони роблять у життєвих обставинах, які, здавалося би, вибору не дають. 

 “Крадійка книжок”, Маркус Зузак

Книга розповідає історію дівчинки, яка у важкі часи війни та Голокосту закохалася у книги та відкрила для себе силу слів. У світі, де смерть мешкає по сусідству, у світі, повному небезпек, де спалюють книги, руйнують міста і життя, переслідують і знищують людей, Лізель робить те, що може: краде і рятує книги. Це історія про виживання у складний час і допомогу вижити іншим. Оповідач у цій книзі — Смерть. Та попри біль і темряву, що є у книзі, там не лише самі вони, а і взаємодопомога, любов, друзі, надія. Світло у темряві.

 “Татуювальник з Аушвіцу”, Гізер Морріс

Це книга про силу кохання, віри та внутрішнього спротиву, у центрі сюжету якої — історія кохання, що вижило у таборі смерті. Роман заснований на реальній історії ув’язнених у концтаборі, любов яких зародилася у тих страшних стінах, і дала обом сили та надію, щоб вижити. Ця книга оповідає про життя Лалі Соколов — татуювальника з Аушвіцу, його кохання до Гіти Фурман, і про те, як у найтемніші часи люди зберігають в собі людське і вміння любити. Лише з цим, здається, і можна такі часи пережити.

 “Хлопчик у смугастій піжамі”, Джон Бойн

Це роман про світ дев’ятирічного хлопчика Бруно. Спочатку, поки він живе із сім’єю у Берліні, цей світ здається простим, зрозумілим, нормальним. Але невдовзі вся родина переїжджає через нову роботу батька і Бруно виявляє, що насправді його світ повен огорож. Одна з таких огорож — зовсім поруч з його будинком. І за нею живе єврейський хлопчик Шмуль — хлопчик у смугастій піжамі, з яким вони починають товаришувати і грати. Бруно хоче допомогти Шмулю — так він одягає смугасту піжаму і опиняється по той бік огорожі.

Книга ця, перш за все, про те, що всі люди — це в першу чергу люди, рівні, схожі, однакові. І коли ця проста істина ігнорується, перекручується, заперечується, це завжди приводить до страшних, трагічних наслідків, які наздоганяють усіх. 

 Дивитися:

 “Життя прекрасне”, реж. Роберто Беніньї

Щемка картина італійського режисера показує історію сім’ї євреїв, яких відправили до концтабору в Італії. Гвідо — головний герой — та його син опиняються відрізаними від світу, один на один із жахом, здається, неминучих страждань та смерті. Батько це розуміє і намагається зробити усе можливе і неможливе, щоби вберегти сина. Він ховає його, переконує малого, що все це — гра, що нічого страшного не відбувається. Гвідо вигадує набір правил: не плакати, не показуватися на очі солдатам, не просити їсти, — і обіцяє, що якщо хлопчик набере у цій грі 1000 балів, то отримає приз — справжній танк. Хлопчик вірить йому, ніби не помічаючи жахів навколо. Це стрічка про світло, яке людина може вберегти у собі з любові; про те, що це світло може рятувати. Про прекрасне життя навіть у жахливому світі.

 “Список Шиндлера”, реж. Стівен Спілберг

Фільм про реальну історію Оскара Шиндлера — члена нацистської партії, який у роки війни врятував понад тисячу польських євреїв від Голокосту. Шиндлер — підприємець, і по прибутті до Кракова він отримує дозвіл на відкриття фабрики з виробництва емальованих виробів. Він налагоджує там виробництво і наймає робітників-євреїв, що спочатку дає їм шанс не потрапити до гетто. Саме фабрика і допомагає йому рятувати євреїв від уже запущеної машини Голокосту навіть у найбільш моторошні його часи. Стрічка отримала сім “Оскарів” і стала вже легендарною, як і сам її герой — Шиндлер та його список врятованих євреїв.

 “Піаніст”, реж. Роман Поланскі

Ця потужна біографічна драма режисера Романа Поланскі заснована на спогадах про Голокост польсько-єврейського піаніста та композитора Владислава Шпільмана. Разом з іншими євреями він потрапляє у варшавське гетто, але йому вдається втекти і сховатися. Йому доводиться провести кілька років, ховаючись по чужих квартирах і спостерігаючи за життям міста на відстані — лише з вікна. Життя у нелюдських умовах прирікає піаніста на голодну смерть. Вижити обдарованому музикантові допомагає німецький офіцер. Номінований на сім Оскарів, “Піаніст” виборов три статуетки — для найкращого режисера, найкращого адаптованого сценарію (Рональд Харвуд) та найкращого актора, а також Пальмову гілку на Каннському кінофестивалі 2002 року.

 “Безславні виродки”, реж. Квентін Тарантіно

Це альтернативна історія режисера Квентіна Тарантіно, у якій представлені два сюжети щодо вбивства нацистського керівництва Німеччини. Один замах планує Шошанна Дрейфус (Мелані Лоран), молода французько-єврейська власниця кінотеатру, інший — команда єврейсько-американських солдатів під керівництвом першого лейтенанта Алдо Рейна (Бред Пітт). Зоряний акторський склад, химерний сценарій, несподівані повороти історії — і все це у неповторному стилі чорної комедії Тарантіно. 

 “Заперечення”, реж. Мік Джексон 

Захоплююча драма на основі судового процесу, який мав місце у реальному житті, коли американська вчена Дебора Ліпштадт (Рейчел Вайс) подала до суду на британського автора Девіда Ірвінга (Тімоті Сполл), звинувативши його у “запереченні Голокосту”.  Під час судового розгляду Ірвінг стверджував, що жодного єврея не вбили у газових камерах в Освенцимі. Це була напружена справа, за якою уважно спостерігали світові ЗМІ, і яка врешті довела правоту Ліпштадт, а Ірвінга визнала фальсифікатором історії. Значуща перемога, яка доводить, що правда завжди перемагає. І це дуже важливо знати, у це дуже важливо вірити, коли здається, що правди навколо немає.  

ДЖЕРЕЛО: РУБРИКА