• Українська
  • Русский

Як сучасна система освіти карає нас за помилки

Дедалі популярнішою у світі стає думка, що помилки – це погано, і потрібно працювати на випередження, щоб їх не допускати. Проте багаторічним досвідом доведено, що помилки є необхідним елементом навчання, і якщо їх постійно уникати, то простір для експериментів і творчості значно звужується. EtCetera з’ясовував, як система освіти карає за помилки і змушує їх уникати, а також шукав відповідь на запитання, чому цей підхід не зовсім правильний.

РИЗИК. Шкільне навчання отримало свій розвиток з приходом промислової революції. Вимога до нього висувалася одна – навчити дітей працювати з максимальною ефективністю. У ті часи це означало дотримуватися чіткого алгоритму, уникати непотрібної творчості. В умовах фабричної роботи, яка чекала на більшість учнів, ці вміння були виправдані. Але в умовах сучасної економіки ми чекаємо від випускників навчального закладу протилежного – вміння знаходити безліч шляхів вирішення однієї проблеми. Тобто так званого дівергентного мислення.

Часто помилки – це всього лише відсутність потрібної підготовки або розуміння, що саме має бути виправлено. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Кожна невдача – це отримання цінного досвіду.

Як сучасна система освіти карає нас за помилки

ЧАС. Те, що учень визубрив підручник, ще не означає, що він зможе ці знання застосувати на практиці. Нехай теоретичні знання будуть не такі досконалі – головне, щоб дитина вміла їх застосувати в реальному світі. Якщо їй потрібно буде вирішити конкретну проблему – вона повернеться до старої теми і вивчить її глибше. У нашому світі вміння важливіші за знання.

Якщо ми сконцентруємося на оволодінні навичками, у вчителя буде більше часу, щоб подати тему глибше, а в учнів – більше часу, щоб досягти майстерності. Зараз учитель дивиться на календар і хвилюється, чи зможе він «пройти» необхідний обсяг матеріалу. Адже вимоги дуже жорсткі. Якщо вони стануть більш гнучкими, це принесе більше користі.

ІСПИТИ. Замість того, щоб відточувати свою майстерність, ми покладаємо всі сили на те, щоб уникнути помилок. «Відмінно» на іспиті ставлять не тому, хто запропонував кілька варіантів вирішення проблеми, а тому, хто дав точну відповідь, що не передбачає варіантів. Метод проб і помилок – не для нас. Якщо учень помиляється, вчитель сумно зітхає, замість того щоб разом з ним проаналізувати ці помилки і звернути увагу на те, як саме учень застосовує свої знання. Іспити повинні створювати інформацію, а не перевіряти її.

НАВЧАЛЬНА МОДЕЛЬ. Ось модель навчання, до якої ми звикли: викладач читає лекцію, далі проводить практичні заняття. Ця традиційна модель може бути змінена. Нехай викладач спершу ставить перед студентами проблему, потім вони під його керівництвом шукають шляхи її вирішення. Цей сценарій передбачає включення методу проб і помилок, який є чудовою можливістю для зростання. Натомість сьогоднішня модель освіти показує учням, де і як саме вони можуть помилитися, і намагається виключити всі помилки учнів ще до того, як вони почали щось робити. Це і є головною помилкою і невдачею нашої системи освіти.

Джерело: TeachThought

intense_post_subtitle:
intense_post_single_template:
intense_featured_gallery:
intense_featured_image_type:
standard
intense_image_shadow:
null
intense_hover_effect_type:
null
intense_hover_effect:
0
intense_featured_audio_url:
intense_featured_video_type:
intense_featured_color:
Tagged under