Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.
«Робити записи на всіх сторінках журналу необхідно чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору…»
От ви навіть не уявляєте, який колосальний вплив на якість вітчизняної освіти має колір чорнила. Мабуть, проведено десятки досліджень і захищено сотні дисертацій, які довели існування прямої залежності досягнутих результатів саме від кольору чорнила, яким записуються проведені (а часто і не проведені) уроки!?
А, якщо, борони Боже, вчителі почнуть робити записи різними кольорами пасти чи чорнила, нас спіткає неймовірна освітня катастрофа небачених масштабів?
Як ви гадаєте, скільки століть ще потрібно, щоб класний журнал і в Україні нарешті став музейним експонатом, атрибутом ретропедагогіки із далекої доцифрової бюрократичної епохи?
А скільки тисячоліть необхідно для того, щоб ми забули не відомий ніде, окрім пострадянського простору, термін «Методичні рекомендації».
А скільки ще «льодовикових періодів» має пройти, щоб у нас закінчився педагогічний мезозой і з’явилась освіта без наказів.
Звісно, для скасування журналів як таких чи перетворення їх у неформальний записник, треба раз і назавжди нарешті відмовитись від поурочної оплати праці (оплачувати всю роботу вчителя упродовж повного робочого дня, незалежно від кількості власне уроків). Та головне – порвати допотопні шаблони в наших головах, спекатись дрімучих стереотипів та зняти бюрократичні шори з очей…
Перш за все – про формально-бюрократичні методи забезпечення «порядку» у школі. Лауреат Нобелівської премії з економіки Кеннет Ерроу назвав довіру «мастилом соціальної системи», а ми, замість мастила, постійно сиплемо «пісок» надлишково-абсурдного контролю.
Згадаймо й те, що урок «основною форму організації освітнього процесу» було визначено ще постановою ЦК ВКП (б) «Об учебных программах и режиме в начальной и средней школе» від 25 серпня 1932 року. Тож, досі «партія веде»?! Ми продовжуємо оплачувати винятково записані «чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору» уроки й не помічати багатогранної роботи вчителя поза «уроком».
А потім дивуємось: чому у нас так багато «дурної роботи» в школі, а вся енергія освітянського потяга спрямовується у свисток…
«Робити записи на всіх сторінках журналу необхідно чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору…»
Чому я вчепився саме у цю фразу?!
Уже кілька десятиліть для мене це – фраза-маркер відсутності реальних реформ і присутності ну просто нереальних маразмів у вітчизняній освіті.
Про інші фрази-маркери ще напишу…
- dsq_needs_sync:
- 1
