Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.
Ви ще не бачили туалет-музей, який я виявив в одному з райцентрів на Кіровоградщині. Цитую сам себе.
Після того, як там провів свій майстер-клас із сучасних педагогічних технологій, запитав: а де можна справити природні потреби? Директорка школи подивилась на мене пильним оком і відповіла запитанням на запитанням: Вікторе Володимировичу, ви ж не перевіряючий, ви ж свій? Кажу: свій! -То он там, за школою в «нужнику». – А якщо б був перевіряючим? -Ходімо покажу!
На другому поверсі показує модерновий туалет з іспанськими кахлями, польською сантехнікою, турецьким милом, німецькими сушильниками для рук… На всю цю красу витратили з бюджету за тодішнім курсом більше 20 тис. дол… І все було б чудово, якби не одне «але». Води немає!
У цьому селищі з водою біда… Централізоване водопостачання, як Ріо для Остапа Бендера, є «голубою» мрією. Тому до приходу перевіряльників прибиральниця тьотя Дуся з відра наливає воду в бачок унітазу, і вони мають можливість його змити, мабуть, ще в якийсь бачок зверху теж наливають з відра воду, щоб вони могли помити руки… Увесь інший час туалет не діє.
За рік з Кіровограда приїздили поважні «гості» лише раз, тож можна підрахувати «вартість» їх комфортного ходіння в цей туалет і відповідно «окупність» таких вкладень в освіту. З огляду на те, що туалет «по-європейськи» кілька років був основним маркером реформи освіти, головним завданням чиновників було прозвітувати про кількість облаштованих туалетів і «освоїти» виділені на ці потреби чималі кошти.
Те, що у багатьох випадках, це були недіючі моделі, нікого не хвилювало.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
