У чому різниця між дистанційним та онлайн-навчанням? Думки експертів

Перехід на дистанційне навчання потребує змін в освітніх підходах збоку вчителя.

Пандемія COVID-19 суттєво вплинула на сферу освіти: учні змушені були залишити парти та пересісти за екрани домашніх комп’ютерів. Попри те, що вчителі наразі використовують елементи як онлайн-навчання, так і дистанційного, більшість з них різниці між цими форматами освіти не бачить. Однак освітні експерти наголошують на тому, що ці поняття варто розрізняти, повідомляє Українська Правда.

У чому різниця між поняттями “дистанційне навчання” та “онлайн-навчання”? У якому саме форматі діти отримували знання навесні, під час карантину? Який тип навчання потрібно запровадити, в разі якщо знову ухвалять рішення про карантин?

Віктор Громовий, шеф-редактор порталу “Освітня політика”, та Валентина Моржиєвська, співзасновниця і викладачка альтернативної школи “БеркоШко”, проаналізували ці запитання та відповіли на них. 

У ЧОМУ РІЗНИЦЯ МІЖ ПОНЯТТЯМИ “ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ” ТА “ОНЛАЙН-НАВЧАННЯ”?

Віктор Громовий підкреслює, що ці поняття варто розрізняти:

Дистанційна освіта – це викладання на відстані. Характерною рисою такого навчання є те, що учень (студент) знаходиться поза закладом освіти і міжособистісне спілкування віч-на-віч відсутнє.

Заразом онлайн-навчання пан Громовий називає варіантом синхронної дистанційної освіти, коли учні повинні бути присутніми одночасно із вчителем біля комп’ютерів.

А Валентина Моржиєвська вважає онлайн вимушеною формою, яка наслідує прийоми очного навчання:

Вона має свої переваги – легкість демонстрації презентацій та відео, проведення онлайн-тестування, але має і вади: проблеми зі зв’язком та брак візуального та емоційного контакту вчителя з учнями.

Втім, під час дистанційного навчання, вчитель може взагалі не зустрічатись з учнями в онлайн-трансляціях, адже воно має широкий спектр технічних можливостей – аудіо-подкасти, відеоролики, різноманітні тренажери й онлайн-тести, зазначає викладачка.

Якщо онлайн формат намагається наслідувати очне навчання, то дистанційка має модель комп’ютерної гри, нові рівні якої можна відкрити лише тоді, коли пройдені попередні.

ЯКУ З ФОРМ НАВЧАННЯ ВИКОРИСТОВУВАЛИ НАВЕСНІ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ?

Віктор Громовий підкреслює, що навесні в основному було самостійне навчання учнів за консультативної підтримки вчителя – завдання скидали у Viber. У цьому разі вирішальним був освітній потенціал сім’ї й вмотивованість самого учня.

Ті, хто розумів, що вміння самостійно вчитися упродовж усього життя зараз є головним – побачили переваги навчання у зручному для себе місці, за індивідуальним розкладом та з можливістю контакту з учителем за допомогою різноманітних технічних засобів. Але ті, хто розглядав школу як “камеру зберігання” для своїх дітей і роль вчителя бачив у нагляді за дітьми, – лишилися невдоволеними, – наголошує експерт.

Проте Валентина Моржиєвська вважає, що навесні все-таки відбувалось онлайн-навчання, оскільки дистанційне навчання – це інша парадигма освіти, а більшість вчителів ще сповідують традиційну.

ЯКИЙ ТИП НАВЧАННЯ ПОТРІБНО ЗАПРОВАДИТИ, В РАЗІ ЯКЩО ЗНОВУ УХВАЛЯТЬ РІШЕННЯ ПРО КАРАНТИН?

Моржиєвська зазначає, що онлайн-навчання є дуже виснажливим, адже уроки за розкладом в Zoom – це значно важче ніж уроки за розкладом в школі.

Втім, перехід на дистанційний формат потребує перебудови освітніх підходів з боку вчителя: замість начитування – дослідження, замість контролю – челенджі. І з боку учнів дистанційне навчання також потребує інших навичок – не слухняності, а самоорганізації.

ЯКУ ФОРМУ НАВЧАННЯ ВАРТО СТАВИТИ У ПРІОРИТЕТ, У РАЗІ ЯКЩО НЕ БУДЕ КАРАНТИНУ?

Віктор Громовий вважає, що у будь-якому разі замість традиційної класно-урочної системи потрібно розвивати різні варіанти максимально індивідуалізованого “змішаного навчання” та “гнучкого навчання “:

Педагогам треба призвичаюватись до виконання нової ролі тьютора (фасилітатора, ментора), на якого покладається індивідуальна педагогічна підтримка, координація процесу навчання та надання індивідуальних консультацій.

Моржиєвська ж навпаки – наголошує, що найефективнішим завжди залишатиметься очне, олд-скульне навчання. Проте дистанційна освіта також повинна розвиватись, оскільки це створить можливості для тих, хто не має доступу до якісної очної освіти:

Маю підозру, що освіта може розшаруватись на масову дистанційну й елітну очну. Фахові вчителі або вкладуться у створення якісних дистанційних курсів, які будуть фінансово доступні широкому колу, або залишаться викладати тим, хто готовий більше платити за очне навчання.

Водночас на думку педагогині, переведення неякісної масової освіти в онлайн-формат видається дещо безсенсовим, адже втрачається одна з її основних функцій – утримання дітей в безпечному просторі, доки працюють батьки.

Раніше “Всеосвіта” писала, що в рекомендаціях з організації дистанційного навчання на сайті “НУШ” йдеться про те, що батьки повинні забезпечувати “віртуальну” присутність учнів на онлайн-уроках й відповідно мати потрібний гаджет та забезпечувати дитину якісним інтернетом.