• Українська
  • Русский

Не знання, а навички: чому буде вчити українська школа і як зміниться роль учителя?

Реформа освіти передбачає перехід на компетентнісний підхід. Для світу це не новина – багато країн вже давно його дотримуються і досягають високих результатів, наприклад Сінгапур. Україна поки лише приміряє такий підхід на першокласників Нової української школи. EtCetera з’ясував, що таке компетентнісний підхід, чим він відрізняється від того, за яким діти вчилися досі, і чому за ним майбутнє.

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД – це новий зміст сучасної освіти в усьому світі. Він передбачає не тільки формування знань, а й вироблення практичних навичок, актуальних сьогодні. Два роки тому на Всесвітньому економічному форумі в Давосі були визначені ключові навички, які потрібно розвивати в XXI столітті. На них сьогодні і спираються передові освітні системи, адаптуючи їх до національних особливостей і потреб місцевого населення. Експерти давоського форуму дали світу 10 найперспективніших компетентностей:

1 багаторівневе рішення проблем (здатність бачити суть проблем і розбиратися з причиною, а не з наслідком)

2 критичне мислення;

3 креативність;

4 вміння управляти людьми;

вміння взаємодіяти з людьми;

6 емоційний інтелект (здатність розуміти емоції, наміри і мотивацію інших людей і свої власні, а також уміння управляти своїми емоціями та емоціями інших людей);

7 формування власної думки і прийняття рішень;

8 клієнтоорієнтованість;

9 вміння вести переговори;

10 когнітивна гнучкість (здатність розуму швидко перемикатися з однієї думки на іншу, а також обмірковувати кілька речей одночасно).

БІЛЬШЕ НОВИН ОСВІТИ, УКРАЇНИ  ТА СВІТУ НА НАШІЙ СТОРІНЦІ У ФЕЙСБУЦІ – Ukr.life – Українське життя  СТАВТЕ “ЛАЙК” ТА ЗАВЖДИ БУДЬТЕ В КУРСІ ПОДІЙ

НАВІЩО? Потреба терміново міняти підхід у навчанні обумовлена тим, що учень в сучасному світі вже не може бути споживачем знань. ПО-ПЕРШЕ, цих знань зараз непомірна кількість, вони щохвилини застарівають і не потрібні людині щодня. ПО-ДРУГЕ,учитель вже не одноосібне джерело актуальних знань. ПО-ТРЕТЄ, застарів сам механізм передачі знань від учителя учневі. У цих умовах школяр стає шукачем знань. І це вимагає від нього, а також його вчителя і всієї системи освіти нових підходів і навичок. Ключовим стає не процес запам’ятовування, вбирання інформації, а навички її пошуку і обробки. Тобто місія вчителя – вже не передати знання, а «навчити вчитися».

ЯК? З огляду на те, що всі висококваліфіковані професії майбутнього пов’язані з високими технологіями, саме IT-комунікативні навички повинні бути в основі сучасного процесу навчання. І як раз з цим в Україні великі проблеми. Шкільні завдання в основному спрямовані на самостійну роботу, адже так зручніше оцінювати результат. Високі технології прориваються в школи з великими труднощами. Але ж мова навіть не про електронні підручники та інтерактивні дошки, а про високошвидкісний доступний інтернет, гаджети доповненої реальності, пристрої для відеоконференцій тощо.

КОЛИ? Українська школа тільки на порозі компетентнісного підходу. Можна очікувати, що частково його елементи будуть успішно впроваджені вже в найближчі пару років (це питання поновлення підручників і посібників). Такими елементами є, наприклад, фінансова, екологічна, соціальна і громадянська компетентності. Це вміння вести бюджет, планувати і здійснювати покупки, економити; сортувати відходи, гуманно ставитися до природи; знати свої права, вести здоровий спосіб життя, бути толерантним до оточуючих.

Що стосується інших, наприклад компетентності в галузі природничих наук, техніки і технологій, інформаційно-комунікаційної компетентності, навички навчання протягом життя, – усе це вимагає серйозної підготовки педагогів та оновлення матеріально-технічної бази шкіл. Але в цілому розуміння того, що без переходу на компетенції в освіті майбутнього немає, вже прийшло. І процес почав поступово рухатися.

ETCETERA

dsq_needs_sync:
1
Tagged under