• Українська
  • Русский

Класи з одним учнем: досвід східних країн

Поки на Заході, а віднедавна і в Україні малокомплектні сільські школи закривають, натомість розвиваючи центральні школи районів – на Сході, включно з Росією, школи працюють і з одним учнем на клас.

Китай, село Дабайді – один учитель, один учень

Початкова школа у селі Дабайді розташована високо в горах – у малонаселеному районі китайської провінції Цзянсі. У 2019-20 навчальному році в усій споруді працює лише один учитель, в єдиному класі якого навчається лише один учень – 9-річний Чень Вей Юй.

Росія, Сибір, село Єршове – 10 і 11 класи учениця навчалася сама-одна

У 2019 році з Єршовської середньої школи (Іркутська область Росії, Усть-Ілімський район) випустилася всього одна дівчина Таня Апалікова. Вона наодинці провчилася одинадцятий, а перед тим і десятий клас цієї школи.

Дівчина розповіла, як вона відсвяткувала наодинці свій останній дзвінок. Учениця сама собі підготувала танцювальний номер. А також прикрасила для себе свій порожній клас.

«Я і до 10 класу вчилася з 2-3 однокласниками, – сміється Таня Апалікова. – Ми живемо в Сибіру, тут часто діти хворіють. Так що, бувало, я і тоді час від часу одна в школу ходила. Усі педагоги, по суті, займалися зі мною репетиторством. Спуску не давали – навантаження було таке ж, як і в звичайному класі, тільки вся увага звернена на мене. Не виходило полінуватися, наприклад, не зробити домашку. Списати контрольну роботу нема в кого. Кожен урок ти готуєшся, тому що знаєш: тебе запитають. А кого ще?».

Випускний вальс, який зазвичай виглядає як груповий захід, у Тані виглядав як танець однієї пари – і танцювати їй довелось не з однокласником:

Росія, Кавказ, хутір Кадухін – першокласник сам-один

У 2019-20 навчальному році в першому класі школи кавказського гірського хутора Кадухін (Краснодарський край Росії, Усть-Лабінський район) навчається єдиний учень.

У восьмому класі цієї школи навчається теж одна дівчина – всі шість-сім уроків вона наодинці з учителями. У п’ятому класі цієї школи – двоє учнів.

«Маму попередили про те, що її першокласник – єдиний, вона була не проти, – розповідає заступниця директора Кадухінської школи Тетяна Мочалова. – В цій школі і за радянських часів максимум налічувалося 47 учнів. Роботи в хуторі немає, люди їдуть».

Схожа ситуація в недалекій звідти станиці Шапсугська. Там в перший клас прийшли всього двоє братів-двійнят.

Найпарадоксальніше, що цей же регіон з рекордно малою кількістю учнів в цілій низці шкіл – Краснодарський край Росії – може хизуватися й протилежним рекордом. Столиця краю, місто Краснодар, побило один за одним два світових рекорди з кількості класів у паралелі.

Одна з краснодарських початкових шкіл з минулого навчального року має 23 класи у паралелі (до літери «Ч»), а інша з 2019-20 навчального року навчає 24 перших класи: аж до «1-Ш» класу. «Лишилися «Э», «Ю», «Я» і більше літер на класи не вистачить – жартують з цього рекорду кубанці.

Така ситуація у Краснодарі склалася саме через видатки на численні малокомплектні школи Кубані. Через швидкий ріст міста Краснодара, яке за пострадянські роки зросло з півмільйона до понад мільйона мешканців, нинішня кількість учнів міста потребує 166 споруд шкіл, тоді як наявно лише 90 шкільних споруд. Проте крайова адміністрація не може фінансувати будівництво шкіл у крайовому центрі, позаяк мусить фінансувати кількасот малокомплектних шкіл в гірських районах Кубані.

Відтак, користуючись тим, що освітня субвенція надходить не від крайової влади, а з Москви від профільного міністерства («Министерство просвещения РФ»), директори шкіл вимушено «роздувають» і штат учителів, і паралелі класів аж до літери «Ш», щоби охопити всіх дітлахів Краснодара.

Японія, село Каміширатакі – поїзд заради однієї старшокласниці

Японія – не Схід, а майже Захід – там малокомплектні школи все-таки давно закрили. Натомість у село Каміширатакі на острові Хоккайдо, в якому окрім школи закрили й залізничну гілку, з 2013 до 2016 року ходив спеціальний поїзд заради однієї учениці.

Школярка на цьому «особистому» поїзді долала 20 кілометрів до опорної школи свого ґуну (повіту). Розклад руху поїзда, хоч і цілком державного, повністю залежав від розкладу занять дівчинки – кількості її уроків, хвороб, олімпіад, позакласної діяльності.

Навесні 2016 року дівчина закінчила школу – і рух поїздів гілкою до Каміширатакі припинився назавжди.

1
5
intense_post_subtitle:
intense_post_single_template:
intense_featured_gallery:
intense_featured_image_type:
standard
intense_image_shadow:
null
intense_hover_effect_type:
null
intense_hover_effect:
0
intense_featured_audio_url:
intense_featured_video_type:
intense_featured_color:
Tagged under

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *