• Українська
  • Русский

Як спілкуватися з агресивною дитиною?

Діти починають битися в віці 2-3-х років і продовжують навіть будучи школярами. Вони б’ються з батьками, вихователями та іншими дітьми. Вікова психологія дає пояснення такій поведінці: в кожному віці свої причини застосування зубів і кулаків для з’ясування відносин.

Агресія – це норма чи відхилення?

З кожним роком агресивність в суспільстві зростає. Підвищується вона і у дітей. Спочатку треба усвідомити, що агресія може бути доброякісною і злоякісною. У першому випадку вона виправдана діями оточуючих: дитина або підліток поводиться агресивно, тому що він захищається. У другому – зовнішніх підстав для такої поведінки немає. Поведінка дитини (та й дорослого) в першій ситуації може бути виправдана обставинами (не було іншого способу захистити себе або своїх близьких, своє майно). Але дошкільнята й підлітки мають менший досвід і тому часто приймають звичайну ситуацію за небезпечну, екстрену. Крім того, у них менше навичок «розрулювати» ситуацію. Потрібно цілеспрямовано вчити дітей домовлятися один з одним з раннього віку.

Зовсім інша справа – агресія злоякісна. Тут причини можуть бути різні, в тому числі і різні відхилення. У всякому разі, така дитина обов’язково повинна бути проконсультована психологом. Поведінка може пояснюватися будь-яким захворюванням, яке краще виявити на ранній стадії.

В цілому, виділяють кілька причин агресивної поведінки:

  • огріхи виховання в сім’ї та (або) в школі;
  • погіршення соціальної обстановки в країні (дорослі мимоволі транслюють на дітей свої страхи, занепокоєння, невдоволення життям, невпевненість у майбутньому та інше);
  • збільшене число патологій, ускладнені пологи;
  • популярні моделі поведінки, пропоновані кіноіндустрією і комп’ютерними іграми.

Агресія може бути фізичною (бійка і т.п.), словесною (крик, вереск, образи), це може бути образа, дратівливість, негативізм і тому подібні прояви. При цьому дитина може вважати себе правою, так як «весь світ проти нього», а може каятися і відчувати докори сумління; нарешті, дитина може свідомо обирати таку модель поведінки для того, щоб домогтися лідерства в компанії або завдати шкоди оточуючим через свої деструктивні переконання.

Дитина поводиться агресивно: що робити?

По-перше, педагог (мама чи тато) не переймати настрій дитини чи підлітка. Пам’ятайте: треба берегти себе, свої нерви. Не слід відразу реагувати на поведінку школяра, якщо агресивна поведінка не надто яскраво виражена. При слабких проявах агресії ігнорування – найбільш прийнятний спосіб «першої допомоги». До проблеми варто повернутися пізніше (після уроку, в кінці дня) і обговорити її з дитиною спокійно і доброзичливо.

Слід визнати право дитини на реакцію в такій ситуації. Це можна проговорити («Я розумію твою образу, гнів …»), вислухати дитину, а потім переключити увагу на щось інше. Якщо ж перед нами підліток, а агресія була більш вираженою, є сенс обговорити ситуацію (але не переходячи «на особистості»), намітити варіанти більш адекватного виходу з неї. Це краще робити у вигляді поради, аргументи повинні бути логічні й доступні розумінню школяра, пропонуючи конструктивні моделі поведінки, педагог прагне підкреслювати їх вигоди.

Якщо ж агресія дитини не є виправданою, то слід вказати на це, але спокійно і виходячи з припущення, що дитина – хороша, добра, дисциплінована людина. Можна, наприклад, сказати: «Ти добрий хлопчик і вмієш тримати себе в руках. Але зараз твоя поведінка нетерпима. Ти хочеш мене образити?”.

Якщо конфлікт відбувається при свідках, психологи радять спробувати звести в їхніх очах провину дитини до мінімуму: «Напевно, ти не виспався. Може тобі недобре, ти захворів?». Необхідно зберегти репутацію дитини або (особливо!) підлітка, це наш союзник в боротьбі з агресивною поведінкою.

З цієї ж причини не можна вимагати від підлітка буквального і негайного виконання вимог педагога. Краще запропонувати компроміс.

Взагалі, необхідно вести себе так, щоб продемонструвати правильну реакцію на подразник, вміння тримати себе в руках, шукати компроміси і вирішувати проблеми адекватними способами.

Що не можна ні в якому разі дозволяти собі, спілкуючись з агресивним дошкільником або підлітком?

  1. Не можна «заражатися» агресією від школяра: кричати, погрожувати, приймати агресивні пози, говорити крізь зуби; напевно, немає сенсу нагадувати, що рукоприкладство та образи неприпустимі.
  2. Не варто переходити на знущальний або глузливий тон, демонструвати зневагу, допускати сарказм і приниження, висміювати або передражнювати.
  3. Абсолютно безглуздо читати нотації – дитина їх не чує і не слухає; втім, і загрози покарання не допоможуть, лише ще більше розлютило школяра і додадуть йому ореол героя в очах деяких його приятелів.
  4. Не треба втягувати в конфлікт тих, хто в нього поки не залучений, апелювати до думки інших дітей, порівнювати агресивного школяра з ними.
  5. Не дадуть позитивного результату і спроби тиснути своїм авторитетом («Поки що я тут учитель, як сказав, так і буде!»). Різкі накази, нездійсненні вимоги, безкомпромісність, спроба підкупу тільки погіршить становище.

Джерело: Абеткаленд

dsq_needs_sync:
1
dsq_thread_id:
6213475753
snap_MYURL:
snapEdIT:
1
snapFB:
s:1863:"a:9:{i:5;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:21:"(%TITLE%) %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:4;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:8;a:8:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";}i:6;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:0;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:2;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:1;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:7;a:9:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:18:"%TITLE% %SITENAME%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";}i:3;a:1:{s:4:"doFB";i:0;}}";
Tagged under

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *