“Водій дістав ляпаса. Тепер дитина їздить без проблем”, – з чим рідні загиблих бійців стикаються у маршрутках

Водій маршрутки, який ввечері 6 лютого на колінах вибачився перед матір’ю загиблого лейтенанта, – лише один із сотень. Невідомими широкому загалу залишаються безліч щоденних відмов у праві на проїзд родичам загиблих.

 Наслідками стають і сварки, і скарги перевізникам, і придбання місцевою владою “проїзних” на конкретні маршрути… Але єдиним дієвим способом впливу у таких ситуаціях досі залишаються саме “виховні бесіди” ветеранів із водіями.

“Є РЕЧІ, ЯКІ ДЛЯ ВЕТЕРАНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ СВЯТІ”

4 лютого Вікторія Миколаївна, мати загиблого під час виконання бойового завдання лейтенанта Володимира Кравчука , зайшла у маршрутку №189 біля станції метро “Житомирська”. Водію жінка показала посвідчення члена родини загиблого, але везти її як пільговика він відмовився. Тоді Вікторія Миколаївна попросила водія звернути увагу на те, яке саме посвідчення вона тримає у руках. Однак і це нічого не змінило.

Командир взводу спецпідрозділу “Барс” Володимир Кравчук загинув 19 червня 2014 року від кулі снайпера у бою за панівну висоту в районі Ямполя (Лиманський район Донецької області). Іменем лейтенанта Володимира Кравчука названо одну із столичних шкіл

“… Вона сплатила за проїзд, доїхала до своєї зупинки, і коли вже виходила, отримала в спину образливі і принизливі вислови. Наригавши свій кугутський базар в спину літній жінці, водій поїхав, – наступного дня описав ситуацію у Facebook ветеран Антон Колумбет. – Водія знайшли, і він розказав чудову історію, що він “вибачається”. Але інцидент не вичерпано. Спілка ветеранів АТО Святошинського району м. Києва запрошує на перехрестя вулиць Ірпінської та Чорнобильської з метою спілкування з водіями і керівництвом підприємства. Нехай подивляться в очі цій матері і подумають. Є багато речей, які нас роз’єднують – політика, інтереси, сфери впливу, загальні підходи до життя. Але є речі, які для ветеранської спільноти святі. Якщо мати втратила дитину на війні – це означає лише те, що тепер в неї в Києві двадцять тисяч дітей…”

Мати загиблого бійця і ветерани

У призначений час на перехресті зібралося близько сотні небайдужих. Водій на колінах вибачився перед матір’ю загиблого бійця. Представник перевізника, своєю чергою, запевнив, що нічого подібного не станеться більше ніколи і що цей випадок він вважає кричущим.

Водій маршрутки №189

“Ми повинні собі затямити і зрозуміти, що люди, які поклали своє життя заради нашої Батьківщини і заради того, щоб ми стали незалежними, повинні мати повагу… Хоча ми взагалі і не відмовляємо даним категоріям громадян (пільговикам, – Ред). Але бувають такі випадки, коли водій знервований, чи може у нього стрес… Бо на даний момент пасажири з водіями мають конфлікти різні, – розповів він. – Я не про цю ситуацію. В даному випадку водій не правий. Буде проведене розслідування внутрішнє і буде винесене рішення”.

Насправді ж, як свідчать інші члени родин загиблих, “бувають такі випадки” щодня, тобто подібне ставлення до пільговиків у маршрутках є практично “нормою”.

“ВОДІЙ ВЕРЕЩАВ, ЩО ВІН ВАСЮ НА ВІЙНУ НЕ ПОСИЛАВ”

Право на безоплатний проїзд для членів сімей загиблих на державному рівні збереглося тільки для батьків військовослужбовців – після того, як Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 р. норму про безоплатний проїзд було скасовано. Однак перелік пільгових категорій нерідко розширюють органи місцевого самоврядування, повертаючи право безплатного проїзду дітям та дружинам бійців.

У жодної з опитаних нами родин загиблих не виникало проблем із проїздом у метро, автобусах, тролейбусах та трамваях. Каменем спотикання стають саме маршрутні таксі.

“Віка їздить до школи двома маршрутками – це №742 або №796 з Софійської Борщагівки до Академмістечка, – розповідає про свою доньку Ольга Арнаут, вдова прикордонника Дмитра Арнаута . – За посвідченням дитину у транспорт не пускають”.

“Коли їдеш – кажуть, що немає такої пільги, або ж що вже є дві людини. Я навмисно запитувала у людей, хто з них за посвідченням їде – всі мовчали (насправді обмежень щодо кількості пільгових місць у транспорті чи протягом одного маршруту законодавством не передбачено, – Ред.) – підкреслює Ольга Арнаут. – Водій тоді відвернувся і зробив вигляд, що нічого не чує. Я після цього подзвонила перевізнику зі скаргою, він сказав передзвонити наступного дня, але тепер на мій номер не відповідає”.

Коли 31 травня 2016 року загинув старший сержант Василь Фіцкалинець, його дружина Валентина Буяло була вагітна. “Перший неприємний випадок у маршрутці в мене стався вже у 2016-му, невдовзі після загибелі Васі”, – згадує вона.

“Водій тоді верещав, що не повезе мене за посвідченням, кричав, що він Васю на війну не посилав, – продовжує жінка. – Я його послала нафіг, і все одно поїхала. Але зробила фото водія і виставила у Facebook. Потім добилася, що місцева влада купить родинам загиблих проїзні на двох маршрутах у перевізника, щоб водії не принижували наші сім’ї. Тому з 2017 і по даний час нам всім купують проїзні. Але є дебіли, які виганяли дівчат і з цими проїзними. На інших маршрутах плачу кошти. Щоб ні з ким не сваритися”.

 Проїзні квитки

“МОГО ОДИНАДЦЯТИРІЧНОГО СИНА У ГРУДНІ ВИСАДИЛИ З МАРШРУТКИ”

“Рік тому взагалі неможливо було їздити. Минулого року у грудні мого одинадцятирічного сина водій висадив з маршрутки. Казав хлопчику, що у нього вже є пільговики, питав “що це за посвідчення”, бо у дитини була просто довідка. І це стало останньою краплею, – згадує Тетяна Циганок, вдова полковника Сергія Циганка.

“По телебаченню тоді показували все це… Дякую хлопцям з АТО, що вони збираються, спілкуються з водіями, з перевізником. У нашому випадку водій навіть ляпаса отримав. А перевізнику було сказано, що якщо випадок повториться, – маршрутки лежатимуть горизонтально”, – сумно усміхається Тетяна.

 Водій маршрутки №716 у Вишневому вибачився перед матір’ю та передав цукерки хлопчику, якого вигнав на мороз. Фото з Facebook

Зараз дитина їздить без проблем, каже жінка. “Інколи ми заходимо по декілька осіб у одну маршрутку – і нормально, – додає. – Буває, дивляться незадоволено… Але тепер мовчать”.

Валерія Бурлакова, censor.net.ua