Щороку Україна опиняється в антилідерах всіляких корупційних рейтингів, потрапляючи в компанію до африканських країн. Така погана слава, несумісна з проєвропейським вектором, змушує правоохоронців декларувати курс на “закручування гайок” у спробі ускладнити життя хабарникам. У відповідь хабарники (яких, до речі, чимало і серед самих правоохоронців) придумують все нові схеми передачі грошей від об’єкта А об’єкту Б. Адже, згідно з теорією корупційної еволюції, виживають ті, хто вміє найкраще пристосовуватися. “Апостроф” з’ясовував, на які прийоми та хитрощі йдуть чиновники у гонитві за неправомірною вигодою.
Перша ліга
Всіх корупціонерів можна умовно розділити на дві категорії: ті, хто зірок з неба не хапає (так звані побутові корупціонери), і ті, хто грає по-крупному.
Традиційно для України великий відсоток побутових корупціонерів перебуває на дорогах. Так, нестандартну схему отримання хабарів днями розкрили в Одеській області громадські активісти “Самооборони Майдану”. Попалися чиновники облавтодору, які на трасі Київ-Одеса повинні були стежити за тим, щоб в область не в’їжджали перевантажені вантажівки. Природно, водії “перегрузів” намагалися домовитися з чиновниками, і в них це успішно виходило.
“Схема досить проста: вантажівка з перевантаженням заїжджала на ваги. При зважуванні чиновник не вбивав у систему номер машини. Потім просив водія підкурити і той передавав йому коробку сірників”, – повідомляє начальник Служби автомобільних доріг Одеської області Олег Варивода.
А в коробці з сірниками на чиновника чекала “подяка” від водія: купюра в 500 гривень.
“За іншою схемою водій “перегрузу” йшов у продуктовий магазин поруч і залишав хабар там, а вже після цього чиновник йшов туди купувати воду за 10 гривень і отримував решту в розмірі 500 гривень”, – додає Варивода.
Корупційні схеми змінились і в нової поліції.
“Нові поліцейські не махають жезлом на дорозі за 100-200 гривень, як це робили старі даішники, – розповів “Апострофу” активіст “Дорожнього контролю” Віталій Мацьоцький. – Нові поліцейські не ризикують як старі правоохоронці”.
За словами Мацьоцького, найчастіше недобросовісні копи “працюють” з водіями за 130 статтею адмінкодексу України – “Керування транспортними засобами в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння”. Покарання за їзду в нетверезому стані найжорсткіше: штраф понад 10 тисяч гривень та позбавлення прав на 1 рік. Втрачати права ніхто не хоче, тому водії і прагнуть “вирішувати питання на місці”.
“Сума хабара стартує від 5 тисяч гривень і вище. Максимальна сума хабара, про яку мені відомо – 1100 доларів США, – розповів активіст. – З рук в руки гроші вже не передають, а діють через посередників. Варіантів маса: через АЗС, придорожні кафе, знайомих в магазинах і навіть таксистів. Наприклад, пропонують купити кави для поліції, а продавець в магазині вже знає, хто повинен занести гроші, скільки та коли за ними прийдуть”.
Чиновники в кабінетах (не дуже високих) також намагаються не торкатися до купюр.
“Використовують кредитні карти, оформлені на знайомих, друзів або взагалі на підставних осіб. Це робиться для того, щоб не контактувати з грошима безпосередньо”, – розповіла “Апострофу” спікер Департаменту захисту економіки Нацполіції Наталія Калиновська.
Але іноді живих грошей у корупційній схемі взагалі може й не бути.
“Може бути надання послуг, еквівалентне сумі хабара. Наприклад, у Миколаївській області минулого року просили телевізори замість грошей. Або комп’ютери просять”, – зазначила Калиновська.
Хабарі без грошей практикують і копи.
“Не завжди ж озвучують конкретну суму. Дивляться на твій автомобіль, оцінюють, як ти одягнений, і ніби у “дружній” розмові намагаються з’ясувати, чим ти займаєшся в житті, – розповів “Апострофу” водій з Харкова, який побажав залишитися невідомим. – Наприклад, людина має ресторан. Їй закидають вудку: а якщо прийти до тебе в ресторан і відсвяткувати якийсь ювілей, не заплативши за це”.
Але все це дрібниці. Статусні корупціонери діють з розмахом.
Вища ліга
Давно минули часи, коли суму хабара писали на серветці, а гроші передавалися у великих чорних валізах в якомусь заміському ресторані під акомпанемент “Марджанджа, Марджанджа, где же ты, где?”
“Хабар можна дати у вигляді частки власності в компанії та приховати цю частку власності через складну корпоративну систему. Відповідно, ніхто не знатиме, хто реальний власник. Хабар можна дати у формі квартири. Була спроба дати такий хабар голові МОЗ. Хабар може бути у формі плати за навчання дитини корупціонера за кордоном або безкоштовної поїздки на відпочинок”, – сказала “Апострофу” виконавчий директор “Центру протидії корупції” Дарина Каленюк.
Але якщо хочеться отримати не бартером, а “франклінами”, в хід йдуть хитромудрі схеми.
“Якщо говорити про хабарі на високому рівні, коли мова йде про великі суми, то злочинці все частіше використовують криптовалюту, офшорні зони та користуються схемою благодійних фондів, – розповіла “Апострофу” юрист-криміналіст Анна Маляр. – Наприклад, якщо чиновнику пропонують хабар, він у відповідь каже: “Ні-ні, в жодному разі. Але ви можете допомогти церкві, яка стоїть в сусідньому дворі. Наприклад, дати мільйон, нехай збудують собі дзвіницю”. А керівники цієї церкви вже передадуть певний відсоток чиновнику. Але передають не безпосередньо в руки, а через ланцюжок людей, який зовні не викличе ніяких підозр, тому розкрити таку схему дуже складно. А на місці церкви може бути абсолютно будь-який об’єкт”.
До речі, у вибудовуванні такого ланцюжка, який дозволяє безпосередньо не контактувати з грошима, і криється вся суть корупційного “мистецтва”.
“Все робиться через посередників, – пояснив “Апострофу” юрист Іван Ліберман. – Посередники можуть бути двох видів: або це люди, наприклад, родичі, знайомі, друг, брат, сват, хто завгодно. Це робиться для того, щоб дистанціюватися від хабара. Посередник другого типу – юридичні особи, наприклад, якась фіктивна фірма, яка займається наданням інформаційних послуг. “Надання інформаційних послуг” – поняття досить розмите, чітко ніде не визначене. І через цю фірму вже йдуть гроші: нібито якийсь дядько Василь замовив послугу і йому нібито цю послугу надали. Таких посередників може бути кілька. Наприклад, той, хто дає гроші, переправляє їх на фірму “Золотий вовк”, а ця фірма укладає фіктивний договір з такою ж кишеньковою фірмою “Сірий кардинал”, яка й переводить гроші”.
Але і це ще далеко не вища ліга. Справжня гра по-крупному – офшори.
“В Україні існує ціла група юристів і навіть юридичних фірм, які займаються оформленням офшорів і обслуговуванням офшорних компаній, – додає Ліберман. – Це коштує близько 6 тисяч доларів на рік. Але це вигідно, якщо через офшор проходять значні кошти. Наприклад, підприємець, якому потрібно вирішити питання, приходить до чиновника, а той дає йому офшорний рахунок, мовляв, відправляй гроші. Гроші йдуть і підприємець отримує на руки квитанцію з підтвердженням того, що кошти відправлені. Потім квитанція фотографується і, як правило, пересилається через месенджер “WhatsApp”. Через “Viber” ніхто не пересилає, тому що “WhatsApp”, якщо справа доходить до суду, не береться до уваги судом, а листування у “Viber” судом вилучається. Отримавши фото квитанції, чиновник дає “зелене світло” підприємцю і питання вирішується. Потім представники, які діють за дорученням від офшорної компанії, приходять в банк і переводять кошти. І таких довірених осіб, як фізичних, так і юридичних, може бути навіть кілька”.
Природно, розплутати офшорний клубок для правоохоронців – завдання із зірочкою.
“Хабар можна зафіксувати через низку дій у рамках кримінальних проваджень: криміналістичну експертизу банківських рахунків, транзакцій, покази свідків, матеріали банків, а для цього потрібна співпраця з міжнародними партнерами”, – зазначає Каленюк.
Але справа в тому, що у злочині без постраждалих (правда, страждає все ж народ) ніхто не йде в поліцію.
“Неправомірна вигода – такий злочин, який найскладніше довести. Тільки про мізерну частину таких злочинів стає відомо правоохоронцям. Справа в тому, що, по-перше, хабар вигідний двом сторонам. Люди вирішили свої питання і їм немає сенсу заявляти в поліцію. По-друге, хабарництво дуже складно розслідувати і стовідсотковою доказовою базою є момент затримання людини під час передачі або отримання неправомірної вигоди”, – резюмувала Ганна Маляр.
- dsq_needs_sync:
- 1
