Минулий рік був дуже важливий для мене. Також як і більше сотні полонених, я повернувся до своєї родини та до своєї країни. Я дуже радий за усіх визволених, та нескінченно вдячний тим, хто боровся та виборов нашу свободу. Дякую вам усім! Я ніколи не забував про тих, хто ще залишається у полоні та буду говорить про них на усіх рівнях, поки остання людина звідти не повернеться додому.
У наступному року я бажаю Україні та ії громадянам не тільки повернення в’язнів, але і найголовнішого. Того, без чого не можливо не появлення нових полонених. Того, без чого не можливо не появлення нових загиблих. Того, без чого не можливо повернення наших територій та наступ справжнього миру. Я бажаю усім нам одного – перемоги! Тому що без неї у нас нема майбутнього. Тому що без неї ми не будемо мати свою країну. Тому що мені не байдуже назва вулиць, якими я ходжу у своєму місті. Я хочу ходити проспектом Бандери, а не Сталіна.
І до речи, Степан Андрійовичу, зі святом!
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
