• Українська
  • Русский

Будні київського залізничного вокзалу: ротації грабіжників, «закладки» у камерах схову та побори з таксистів

Поліцейські, які раніше працювали на вокзалі, стверджують: їх прибрали звідти тому, що вони не приносили грошей вищому керівництву. Водночас громадські активісти локальною правоохоронною реформою поки що задоволені.

«МИ ВИЛУЧАЛИ З КАМЕР СХОВУ НАРКОТИЧНІ РЕЧОВИНИ. ВОСТАННЄ ЦЕ БУЛО 50 ДОЗ ГЕРОЇНУ»

З Н., співробітником поліції, який просить не називати його, ми зустрічаємося в центрі міста під час футбольного матчу. Відходимо подалі від ліхтарів – своїм Н. сказав, що йде у туалет. «А у вас є програма, яка змінює голос? Ні? Тоді на диктофон краще не записуйте», — хвилюється чоловік.

Говорити те, що він говорить, від власного імені, він боїться, ймовірно, лише через те, що наприкінці нашої розмови припустить, що певні поліцейські реформи для керівництва МВС є лише способом заробити грошей. Але поки що Н. лише довго та докладно розповідає про те, що у кримінальному світі «як і у поліції є свої великі чини, генерали» і згадує відомих злодіїв у законі, зокрема Бабая, або Юрія Багієва, який свого часу «кришував» київський залізничний вокзал. Кримінальний авторитет, пояснює Н., регулярно отримував «данину» як з вокзальних злочинців (грабіжників, шахраїв), так і з водіїв маршруток та припаркованих у популярному місці таксі, а також з підприємців і з тих, хто пропонував житло в оренду для гостей міста.

Знає все це Н. не з чуток – адже сам працював і у транспортній міліції, і безпосередньо на вокзалі. (Підтверджують факти поборів і, наприклад, таксисти. «…Був колись такий вокзальний «тато», який керував вокзальною мафією – Юра Бабай. Бабая закривали, випускали, намагалися прибрати його з вокзалу – але нічого у них не виходило. За часів Бабая ті таксисти, що стояли на вокзалі, сплачували йому $100 на місяць. Ніби і небагато, але скільки цієї шобли таксьорської на вокзалі! Плюс скільки там кишенькових злодіїв… Підходила братва Бабая, їм віддавалися гроші. З цього усього «годувалися» і Бабай, і менти. Впевнений, що і зараз мої колеги там комусь платять», — коментує Цензор.НЕТ київський таксист Володимир).

Згодом Бабая затримали і, незважаючи на те, що вже дуже скоро він знову опинився на волі, наш співрозмовник з поліції переконаний: «З 2014 року залізничний вокзал «у бриючому польоті», туди ніхто (з кримінальних авторитетів, — Ред.) не заходить. Це помийна яма… Клофелінщики, цигани. Некерований натовп, який навіть друг у друга краде».

Н. розповідає, що залізничний вокзал завжди був пунктом прибуття до столиці України партій наркотиків. Раніше, розповідає він, їх везли у Київ здебільшого з Казахстану та Азербайджану, часто через Москву. Зараз із РФ також «щось передається», припускає Н., але вже набагато менше. Також він переконаний, що люди, які продають наркотики у Києві, часто використовують для цього автоматичні камери схову на вокзалі: там зручно залишати «закладки». Смс-повідомленням клієнту відправляється номер камери та потрібний код. «Ми неодноразово вилучали з камер схову під час інкасації наркотичні речовини. Востаннє це було 50 доз героїну. Це велика партія, яку хтось, мабуть, не встиг забрати», — каже Н.

Втім, найбільшою проблемою вокзалу на сьогоднішній день він вважає грабіжників. Здебільшого, підкреслює він, на вокзалі всі вони однієї національності: це роми. «Якось за день у нас було 103 затриманих, і всі 103 – роми», — розповідає поліцейський. «Це не расизм… Просто так і є», — повторює Н., гортаючи на своєму телефоні десятки фото «знайомих» з вокзалу.

«Але з цією проблемою боротися зараз дуже допомагають хлопці з «Муніципальної Варти», — зауважує правоохоронець. Утім, свого роду реформою поліції, яка відбулася на залізничному вокзалі, він не задоволений. «Нас прибрали з вокзалу, тому що ми не давали вищому керівництву грошей. А ми їх не заробляли! Ніхто з наших гроші у злочинців не брав, а великі об’єкти ж мають приносити прибуток… Тепер новий відділ, який вони створили, підпорядковується безпосередньо Главку…»

Іншу думку щодо цих змін має наразі «Муніципальна варта».

«ПАВУТИННЯ НА ОБ’ЄКТИВІ, І ПАВУЧОК ПОВЗЕ. А ПЕРЕД ІНШОЮ КАМЕРОЮ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПТАХИ ЗВИЛИ ГНІЗДО»

Із Сергієм Бондарем, керівником Голосіївського підрозділу «Муніципальної варти», зустрічаємося, звичайно, на залізничному вокзалі. «В Україні є закон про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону. Відповідно до нього свого часу було утворено мільйон мертвих структур, громадських формувань, які використовувалися для заробітку грошей на продажі дозволів на травматичну зброю – адже володіти нею має право обмежене коло осіб, у тому числі і члени ГФ. Але насправді закон не працював, ефективність існуючих ГФ була нульовою, і зараз більшість із них вже позбавили реєстрації, — розповідає він. – Натомість у Київської міської спілки ветеранів АТО у 2017 році зародилася думка створити «Муніципальну Варту» — адже людям, які повертаються з фронту, хочеться і зберегти свій колектив, і приносити користь суспільству. У подальшому ми стали єдиним громадським формуванням у Києві, з яким взаємодіють поліції та прикордонники. Тому що вони бачать якість нашої роботи. Працюємо ми у місцях великого скупчення людей, на вокзалах, на міських заходах».

Ситуація на залізничному вокзалі завжди була невеселою. Але рівно рік тому Сергій проводжав свою маму на потяг. «І побачив, як грабують людей. Іде дівчина, у неї розстібають рюкзак, вона це помічає, б’є по руках, забирає свій гаманець назад. А вони продовжують грабувати – крутяться на місці і вихоплюють у людей гаманці, телефони і так далі… Мене це обурило. Я провів маму, залишився і почав спостерігати за ситуацією, зняв перше відео, яке набрало 500 тис. переглядів. На ньому чітко видно злочинця, видно його жертву, у якої він украв гаманець. Я їй цей гаманець повертаю. Коли ми опублікували відео, поліція сказала: «Так що, ми не допрацьовуємо? Давайте ви покажіть, як ви вмієте працювати». І ми почали заступати на вокзал. Минув уже тривалий час, і можу сказати, що ситуація тепер кардинально відрізняється від торішньої. Грабіжників менше, грабунків менше».

Посадити злочинців, зізнається активіст, вдається нечасто: «Адже це вокзал. Деякі потерпілі поспішають, інших – не завжди вдається знайти. Також люди часто не помічають, що їх пограбували. З’ясовуються це вже у потязі — і потерпілі вже не знають, на кого думати — на провідника чи на сусіда по купе. Не знають, де їх пограбували».

«…Але у зв’язку зі значним суспільним резонансом і після того, як на вокзалі пограбували Руслану Писанку, Володимира Ар’єва і ще ряд публічних людей, у поліції відбулася певна реформа, яку ми оцінюємо дуже позитивно. Раніше територіальний відділ поліції на вокзалі був підпорядкований Солом’янському районному відділеннню поліції. Всі дії поліцейські мали узгоджувати з райвідділком, а райвідділок – із прокуратурою. Відповідно, всі процесуальні дії щодо негайних обшуків або затримань ускладнювалися, і злочинці автоматично позбавлялися відповідальності. Зараз територіальний відділ поліції на вокзалі виокремлений як окремий структурний підрозділ, керівництво тут повністю нове, і штат також новий, — розповідає Сергій. — Також до роботи на вокзалі залучаються додаткові сили Нацгвардії».

З чим він на 100% згодний із нашим співрозмовником з числа колишніх співробітників поліції на вокзалі – так це з тим, що з камерами спостереження на вокзалі ситуація кепська. «Повна дупа», — резюмує активіст. — Зараз з Сашею Рудомановим (журналіст і блогер, який критикував «Укрзалізницю» і в результаті був запрошений до компанії на посаду менеджера, відповідального за моніторинг порушень, — Ред.) ми намагаємося ситуацію поліпшити, але саме на тих місцях, де постійно грабують – це спуски та підйоми на колії, це ескалатори, це входи і виходи з вокзалу – камер немає. А навіть там, де вокзальні камери є – до них немає доступу у поліції. Якщо правоохоронці запитують відео – то рано чи пізно його все ж отримують, але що вони отримують… Був випадок, коли нашим друзям з поліції необхідно було терміново передивитися відео. Перебирали камери: одна не працює, друга не працює… Дивляться третю – оп, а там павутиння на об’єктиві, і павучок повзе. А перед іншою камеро вже птахи встигли гніздо звити. Охорона вокзалу навіть не знає які камери працюють, які – ні».

Основною проблемою вокзалу на сьогоднішній день Сергій Бондар вважає банди, більшість у яких становлять люди ромської національності. «Вони сюди заїжджають із Закарпаття за принципом ротацій. Для них це реально відрядження. Чи живуть вони просто на вокзалі? Звичайно, ні! Мешкають в орендованих квартирах, дозволяють собі їздити на вокзал на таксі і абсолютно нормально себе почувають. Коли ми тільки починали патрулі, вони постійно збиралися біля гральних автоматів та всередині також. У мене була думка, що це злочинний зговір, що їм там давали пересидіти коли йде облава абощо… Та насправді ні. До них там ставилися як до клієнтів. Коли ми спілкувалися з адміністрацією цих закладів) – вони казали, що це хороші клієнти, які можуть за один день «злити» 100-200 тис. грн, — розповідає чоловік. — Був показовий випадок на початку, коли ми затримали багато грабіжників, всі вони були на обліку, на всіх були кримінальні справи. Їх доправили до поліцейського відділку. Звичайно, при них нічого не було – не було награбованих грошей. Не було і заяв потерпілих, тому затриманих відпускають. 10 хвилин зайняла у них дорога до Південного вокзалу, і ось вони вже сидять у гральних автоматах, п’ють коньячок та спускають гроші. Зрозуміло, звідки ці гроші взялися – їм достатньо пройти кількасот метрів, щоб зібрати «врожай». Вони не приховують, що грабують – є безліч відео і в мене, і в людей… Є вокзальна охорона у жовтих жилетах, яка раніше була у злочинній змові з ними. Але працювали тут і інші охоронці вокзалу, які навпаки нам допомагали. Одного з них якось після зміни спіймала банда у якій були цигани, оточили, хотіли побити. Ми втрутилися у ситуацію, змусили поліцію затримати зачинщиків. Як тільки вони були доправлені до відділку – підняли там бунт, повидирали плитку з підлоги. Наслідок – четверо постраждалих співробітників поліції, яким розбили голови. Зараз підозрювані просто не з’являються на судових засіданнях».

З українців тут трапляються клофелінщики. Ми таких ловили. Це говірливі люди, які падають на вуха більш довірливим. Часто це стається я з військовими: «Ой, ти у формі, дякую-дякую, давай я тебе пригощу кавою». До кави підсипають речовину, людина вирубається і її грабують. Доходило до того, що люди були не тільки пограбовані, а і помирали від великої дози речовини».

Валерія Бурлакова, Цензор.НЕТ

intense_post_subtitle:
intense_post_single_template:
intense_featured_gallery:
intense_featured_image_type:
standard
intense_image_shadow:
null
intense_hover_effect_type:
null
intense_hover_effect:
0
intense_featured_audio_url:
intense_featured_video_type:
intense_featured_color:
Tagged under

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *