За стінами Нью-йоркського пресвітаріанського шпиталю та Медичного центру Вейлла Корнелла кипить робота: вчені зайнятті приготуванням солодкої вати, яка дарує радість і задоволення дітям вже ціле століття.
Однак ці нехитрі ласощі тут роблять не для свят. Вони лягли в основу серйозного медичного дослідження: цукрові волокна солодкої вати можуть допомогти вченим створювати тонкі капілярні сітки, які живитимуть вирощені в лабораторії кістки, шкіру, м’язи чи навіть жирову тканину для імплантації хворим.
Справа в тому, що тонкі фрагменти шкіри для пересадки можуть обійтись й без них, а от більшим клаптям мережі судин конче необхідні для підтримання життя клітин.Джейсон Спектор (пластичний хірург Нью-йоркського пресвітаріанського шпиталю): “Я бачу це як важливий крок вперед до перетворення тканинної інженерії у реальність.
У моїй роботі, яка полягає в пересадці великих шматків тканин хворим, мені часто приходить до голови думка, що було б чудово, якби ми могли їх культивувати, замість того, щоб травмувати тіло пацієнта в іншому місці. Власне тому я у захваті!”Поки що медики спромоглися сформувати сітку вузьких каналів в блоках твердого матеріалу, а не живій тканині.Ліон Беллан (науковець факультету прикладної фізики центру Вейлла Корнелла): “Чудовим в солодкій ваті є те, що вона недорога, технологія її виготовлення дозволяє дуже швидко формувати безліч мікроволокон, і вона не є токсичною.
БІЛЬШЕ НОВИН ОСВІТИ, УКРАЇНИ ТА СВІТУ НА НАШІЙ СТОРІНЦІ У ФЕЙСБУЦІ – Ukr.life – Українське життя СТАВТЕ “ЛАЙК” ТА ЗАВЖДИ БУДЬТЕ В КУРСІ ПОДІЙ
Думаю, це прекрасний матеріал”.Джейсон Спектор та Ліон Беллан сподіваються, що одного дня лікарі зможуть вирощувати штучну тканину наступним чином: пучок солодкої вати вкриватимуть рідиною, яка застигатиме у блок речовини, що розкладатиметься біологічно. Потім його триматимуть якийсь час у теплій воді, щоб розчинити цукор.Згодом отримані канальця вистелятимуть судинними клітинами, а увесь блок наповнюватимуть незрілими клітинами необхідної тканини. Після цього одержаний шматок можна пересадити у тіло пацієнта, де усе непотрібне розчиниться.
Джейсон Спектор (пластичний хірург Нью-йоркського пресвітаріанського шпиталю): “Не існує, насправді, обмежень щодо того, куди можна буде пересаджувати культивовану у такий спосіб тканину.
Люди, які втратили якусь тканину через ракове захворювання, травми, вроджені дефекти, отримають користь від таких імплантатів, які врешті-решт можна буде вирощувати в лабораторіях”.Доктор Спектор каже, що штучні розгалуження капілярів не повинні досконало імітувати природні, оскільки тіло хворого саме добудує судини там, де вони будуть потрібні.
- dsq_needs_sync:
- 1
