Я хочу, щоб мої читачі, глядачі і слухачі судили мене по тому, що я пишу і говорю, а не за кількістю лейкоцитів і еритроцитів в моїй крові. Я дуже нудна людина – ніколи не палив, вино та інші алкогольні напої вживаю виключно з дегустаційними цілями, у мене взагалі немає ніяких шкідливих звичок, та й не шкідливих теж. Але я – просто журналіст, хоча і освічений. Саме тому я знаю, що багато великих людей зловживали вином, віскі, тютюном і навіть наркотиками – а в результаті з’явилися знамениті книги, котрими ми зачитуємось, картини, в чергах до яких стоїть весь світ, симфонії, які залишаються на вершинах музики. Таким є світ, у якому ми живемо і залишимося жити після цих дивовижних президентських виборів.
Я зовсім не стверджую, що президентом України повинен бути алкоголік або наркоман. Але мене цікавлять перш за все наміри людини, яка збирається зайняти президентське крісло. Здоровий, як бик, ідіот, на посаді голови моєї держави мене не влаштовує. Як не влаштовує здоровий, як бик, ідіот за кермом машини, в яку я сяду за кілька хвилин. Так, це дуже добре, що у нього є довідка, він не п’яний і не нюхав кокаїну. Але що робити, якщо він не вміє водити, якщо у нього немає прав?
Права кожного кандидата на найвищу державну посаду – це чіткий і ясний перелік його реальних намірів. Так було завжди – і в нашій країні теж. Так, велика частина таких намірів завжди виглядала спробою просто сподобатися виборцю, багато обіцянок не могли бути зреалізованими. Але, тим не менше, ці плани оприлюднювалися до виборів, а не з’являлися після них. І тоді ми, виборці, могли порівняти ці плани і проголосувати за того, хто ними ділився – або ж проти цих пропозицій. Ми голосували не тільки за когось, але і за щось. Ми знали, що Кучма хоче відновити зв’язки з Росією, що Ющенко виступає за європейську інтеграцію України, що Янукович хоче взаєморозуміння з Кремлем, що Тимошенко думає поліпшити соціальне становище малозабезпечених громадян, що Порошенко має намір закінчити війну. Звичайно, велика кількість подібних намірів – і віра виборців у них – були ілюзіями. Але, перепрошую, що ми знаємо зараз? Що ми обговорюємо?
Якому пулу лабораторій здав аналізи Порошенко? Кому належить медична клініка, у якій здавав аналізи Зеленський? Ми що з вами, справді сумніваємося в результатах цих аналізів? Ми не знаємо, що люди здають аналізи публічно, коли впевнені в їхньому результаті? За кого нас тримають і що думаємо про себе ми? Чому нас стали цікавити аналізи – і перестали цікавити водійські права?
Так, звичайно, це демократія. Але не потрібно обманювати хоча б самих себе – вся ця увага до форми, а не змісту є симптомом деградації суспільства, тотальної втрати відповідальності за майбутнє своєї країни. Громадянин не просто має право вимагати від кандидата на посаду глави держави точних і ясних відповідей щодо намірів на цій посаді. Громадянин зобов’язаний це робити – якщо він розраховує, що в такій країні буде жити він сам і його діти. Тому що політик має право на експеримент тільки тоді, коли його виборець знає про зміст цього експерименту. Ми з вами – не кролики з циркових капелюхів.
Навіть абсолютно тверезий і найпривабливіший водій без прав неодмінно відправить машину в кювет. І питання не тільки в тому, що в аварії можна не вижити.
Питання в тому, що машина може не підлягати відновленню.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
