«Ми вмираємо за Україну — це слава для нас. А ви продовжуйте боротьбу за неї — це наказ для вас!».
Такі напутні слова отримували свого часу юні повстанці від старших побратимів. І сьогодні, в День Героїв, старенькі ветерани УПА адресують їх молодим наступникам. Та чи не за таким наказом жили й боролися лицарі Київської Русі, козаки Гетьманської Доби, опришки, січові стрільці?.. Чи не так нині міркують захисники східних кордонів України, котрі взяли до рук зброю не заради пільг і заробітку, а за чоловічим покликанням і з обов’язку перед Батьківщиною?
А яку саме Україну відстоювали і відстоюють її герої? Чи таку, в якій ми сьогодні живемо? Ось що сказав із цього приводу 90-річний учасник УПА Іван Кужда з Купчинців Козівського району, котрого в святкові травневі дні відвідали «народноконтролівці»:
БІЛЬШЕ НОВИН ОСВІТИ, УКРАЇНИ ТА СВІТУ НА НАШІЙ СТОРІНЦІ У ФЕЙСБУЦІ – Ukr.life – Українське життя СТАВТЕ “ЛАЙК” ТА ЗАВЖДИ БУДЬТЕ В КУРСІ ПОДІЙ
— Не за таку Україну, яку маємо нині, ми боролися. За яку? Відповім тільки одним спогадом. Їдемо ми якось із ройовим фірою до села по сіно. Бачу: в полі стоять копички. То я й запропонував узяти їх, щоб не наражатися на небезпеку, бо в селі могла бути засідка. А ройовий каже: «Юний друже, це сіно або бідної вдови, або нещасних сиріт, бо надворі вже жовтень — господарі своє звезли додому. Якщо ми його зараз заберемо, то що подумають люди про УПА? У селі є станичний — він знає, хто може нам дати в’язку сіна, хто — дві, а хто — чотири…» Мій побратим не знав, чи повернеться до лісу живим, але про бідну вдову й нещасних сиріт думав найперше. За таку Україну ми боролися…
Сьогодні минає 80 років відтоді, як у Роттердамі вбили Євгена Коновальця. У травні пішли з життя Симон Петлюра, Микола Міхновський. Вічна пам’ять і шана полеглим борцям за волю України. Здоров’я, довголіття і поваги — живим. А героям сьогодення й майбутнього зичу вибороти для прийдешніх поколінь таку Україну, за яку не шкодували життя герої, боротьба яких уже стала історією.
АВТОР Володимир ШВАЙКА
- dsq_needs_sync:
- 1
