Маємо перший випадок в Україні, коли громадськість (отримуючи гранти на підтримку демократії) бореться не проти цензури влади, а, на мою думку, намагається сама закрити рот владі, влаштовуючи власну “цензуру-навпаки” через суд.
Обурення Центру протидії корупції викликала соціальна реклама, де нагадали, що вдалося зробити прокуратурі за 2017 рік.
Мабуть, так і не знайшовши корупції у тому, що понад півтори тисячі хабарників отримали судові вироки, і тисячі хабарів були зупинені, у ЦПК вирішили звернутись за допомогою в суд.
Якщо судити з матеріалу УП, який цілий день провисів як центральна новина, звинувачення ЦПК досить сумбурні і, схоже, позивачі не зовсім розібралися з законодавчою базою.
Найперше, чому цю рекламу не можна називати політичною? Бо згідно українських законів політична реклама – тотожна передвиборчій агітації, а тому розглядається виключно у контексті проведення виборів, старт яких оголошує ЦВК. Зробив виписки із законів, щоб пояснити як це виглядає в законодавстві:
• У Законі України “Про вибори народних депутатів України” від 17 листопада 2011 року No 4061-VI: “Політична реклама – це розміщення або поширення матеріалів передвиборної агітації за допомогою рекламних засобів”.
• У Законі України “Про місцеві вибори” до політичної реклами належить використання символіки (гімну, прапора, розпізнавального знаку, девізу) або логотипів політичної партії, місцева організація якої є суб’єктом відповідного виборчого процесу або входить до блоку – суб’єкта виборчого процесу, місцевої організації партії (блоку), яка є суб’єктом виборчого процесу…”
• Закон України “Про вибори Президента України” взагалі не містить визначення політичної реклами, а лише визнає її як форму здійснення передвиборної агітації.
Такими є наші закони. Щоправда був ще й проект закону про політичну рекламу, який не прийняли. До слова, серед інших причин неприйняття були протести громадськості, яка вбачала у більш широкому трактуванні політичної реклами… загрози для свободи слова.
По-друге, чому інформаційний ролик прокуратури цілком можна вважати соціальною рекламою пояснює стаття 12 Закону України “Про рекламу”. Якщо ви передивитесь вимоги до соціальної реклами, то зрозумієте, що ролик їм відповідає повністю:
Стаття 12. Соціальна реклама
1. Рекламодавцем соціальної реклами може бути будь-яка особа.
2. Соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця (крім випадків, коли рекламодавцем є громадське об’єднання чи благодійна організація), на об’єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами, крім реклами національних фільмів.
Реклама національних фільмів прирівнюється до соціальної реклами та може розміщуватися і розповсюджуватися, за умови дотримання вимог, встановлених абзацом дванадцятим частини першої статті 8 цього Закону.
{ Частина друга статті 12 в редакції Законів N 145-VI (145-17) від 18.03.2008, N 1977-VIII (1977-19) від 23.03.2017 }
3. На осіб, які безоплатно виробляють і розповсюджують соціальну рекламу, та на осіб, які передають свої майно і кошти іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної реклами, поширюються пільги, передбачені законодавством України для благодійної діяльності. 4. Засоби масової інформації – розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, зобов’язані розміщувати соціальну рекламу державних органів та органів місцевого самоврядування, громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами. 5. Засоби масової інформації – розповсюджувачі реклами, що повністю або частково фінансуються з державного або місцевих бюджетів, зобов’язані надавати пільги при розміщенні соціальної реклами, замовником якої є заклади освіти, культури, охорони здоров’я, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, а також благодійні організації.
Тому, шановні друзі з ЦПК, ви можете подавати до суду – це ваше невід’ємне право, але коли програєте, будь-ласка, не робіть вигляд, що програли через тиск влади. Закони є такими, якими вони є, і приймають їх народні депутати, а не ми, а наше завдання їх дотримуватися.
АВТОР: Політолог, колишній журналіст, екс-народний депутат ВР 6 скликання, співпрацює з Адміністрацією президента
- dsq_needs_sync:
- 1
